Зорі спектрального класу K

Відносний розмір зірок класу K з іншими зірками головної послідовності
Порівняння розмірів Альдебарана і Сонця.

Зо́рі спектра́льного кла́су K є дещо холоднішими за наше Сонце й мають відповідно порівняно нижчі ефективні температури. Здебільшого, в їхніх спектрах спостерігають надзвичайно слабкі лінії водню та нейтральних (неіонізованих) металів (Mn I, Fe I, Si I). Інколи лінії водню є настільки слабкими за інтенсивністю, що взагалі не проявляються у спектрах зір цього спектрального класу.

У спектрах зір пізніх (холодніших) підкласів спектрального класу K часто присутні молекулярні смуги окису титану. Вважається, що зорі цього спектрального класу є найпридатнішими для зародження та розвитку життя на планетах, що входять до їхніх планетних систем[1].


Субкарлики класу K

Приклади: Алголь B

Зорі Головної Послідовності класу K

Докладніше: Помаранчевий карлик

Приблизно одна з восьми зір Головної послідовності, розташованих в околі Сонця, має спектральний клас K.[Прим 1][2]

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу K

У таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i),
км/с
K0 0,82 0,64 0,50 6,0 −0,23 5282 0,83 4,6 0,90 2,2
K2 0,92 0,74 0,54 6,5 −0,30 5055 0,75 4,6 0,81 2,0
K3 0,96 0,81 0,57 6,8 −0,33 4973 0,73 4,6 0,79 2,0
K5 1,15 0,99 0,67 7,5 −0,43 4623 0,64 4,6 0,65 1,9
K7 1,30 1,15 0,80 8,0 −0,54 4380 0,54 4,7 0,54 1,7
Приклади: Альфа Центавра B, Епсилон Індіанця, Епсилон Ерідана, WASP-2, WASP-11, 107 Риб

Субгіганти спектрального класу K

Приклади:

Гіганти спектрального класу K

Спектр гіганта спектрального класу K4.

Фізичні параметри гігантів класу K

У таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/с
K0 1,03 0,77 0,60 0,2 −0,37 5282 14 2,5 3,0
K2 1,18 0,84 0,68 0,1 −0,45 5055 17 2,1 2,3
K3 1,29 0,96 0,80 0,1 −0,53 4973 21 — 2,0
K5 1,44 1,20 0,90 0,0 −0,81 4623 40 — —
K7 1,53 — 0,93 −0,1 −1,15 4380 60 — —
Приклади: Альдебаран, Дубге А, Поллукс

Надгіганти

Надгіганти в процесі зоряної еволюції досить часто змінюють свій спектральний клас від O чи B (блакитні надгіганти) до K чи M (червоні надгіганти) кілька раз, то в один, то в інший бік, внаслідок загоряння в їх надрах гелію, вуглецю й т.д.

Фізичні параметри надгігантів класу K

У таблиці подано усереднені значення параметрів[3]. Параметри окремих зірок можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R MV BC Teff, °K R/RΟ log g Vsin(i),
км/с
K0 1,20 0,76 −4,5 −0,47 4500 110 1,4 ~5,0
K2 1,29 0,85 −4,5 −0,53 4400 — 1,0 —
K3 1,38 0,94 −4,5 −0,68 4230 130 0,6 —
K5 1,60 1,20 −4,5 −1,52 3900 200 0,0 ~4,0
K7 1,62 — −4,5 — 3870 — −0,3 —

Від'ємне значення log g для надгігантів підкласу K7 й пізніше свідчить про загублення ними своєї маси внаслідок зоряного вітру. За малої гравітації під тиском випромінювання верхні шари атмосфери помаранчевих надгігантів витікають у навколишній міжзоряний простір.

Приклади: Арктур

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ця пропорція отримана для зір з абсолютною зоряною величиною 16m і вище.

Джерела

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 грудня 2009. Процитовано 2 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ LeDrew, G.; The Real Starry Sky [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.], Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33.
  3. ↑ а б в David F. Gray «The observations and analysis of Stellar Phorospheres», Cambridge University Press 2005

Посилання