Золотий Ріг або Галіч (дав.-гр.Χρυσοκερας, тур.Haliç) — вузька вигнута затока, що впадає в протоку Босфор у місці її з'єднання з Мармуровим морем. Розташована переважно в межах турецького міста Стамбул, розділяючи його європейську (фракійську) частину на північну і південну половини. У гавані в гирлі Золотого Рогу в VII столітті до Р. Х. була заснована колонія Візантій, навколо якої згодом сформувався Константинополь .
Довжина затоки — 12,2 км, ширина — 91-122 м, глибина — 47 м. У західній частині до Золотого Рогу впадають два струмки: Алібейсу (стародавній Кідарос) і Кятханесу (стародавній Барбізес). На обох берегах розташована європейська частина найбільшого міста Туреччини — Стамбула. Через бухту перекинуті п'ять мостів (від витоку до гирла):
Метроміст Золотий Ріг, пішохідно-залізничний, завершено будівництво в 2014 році, по ньому прокладено лінію Стамбульського метро М2 через бухту Золотий Ріг.
На берегах затоки розташовані стародавні райони Стамбула - Галата, Фенер, Балата, Айвансарай, Еюп, Хаскей, Касимпаша. Тут з середніх віків селилися константинопольські гебреї та італійські купці. У пізній Візантії на північному березі Золотого Рогу існувала колонія Генуезької республіки, а за османів на берегах розташовувалось фінансовий і торговий центр міста, мусульманські святині і великі корабельні.
Мандрівники XIX століття називали затоку найкрасивішою частиною міста, в середині XX століття місцевість була зіпсована слабкоконтролюємою внутрішньою міграцією і хаотичною промисловою забудовою. На середину 2010-х береги Золотого Рогу є сумішшю переважно бідних житлових районів з важливими музеями та історичними пам'ятниками.
Етимологія
Страбон називав затоку «Рогом Візантія», явно маючи на увазі його форму.
"Затока, що примикає до стіни візантійців, простягається приблизно в західному напрямку на 60 стадій подібно Оленячому рогу. Розгалужується на безліч маленьких бухт, як би на гілки ".[1]
Золотим Рогом (по-грецьки Χρυσόκερας , Хрізокерас) затока стала іменуватися пізніше, можливо, завдяки торговій важливості. Методом кальки утворено не тільки українська і англійська назва — англ.Golden Horn, але також німецька — нім.Goldenes Horn, італійська — італ.Corno d'Oro, французька фр.Corne d'Or, іспанська — ісп.Cuerno de Oro. При цьому сучасна грецька назва нейтральніша — грец.Κεράτιος κόλπος, «Затока у формі рогу», а турецьке тур.Haliç означає просто «бухта, затока».
Фізико-географічні характеристики
Геологічна історія
Затока могла утворитися одночасно з Босфором близько 6000 років до Р. Х.. Згідно теорії чорноморського потопу, в результаті зсуву літосферних плит води Середземномор'я, заповнюючи утворилися тріщини, хлинули в Чорне море, піднявши його рівень[2] Первісне заселення території сталося приблизно за тисячу років до подій[3]
Гідрографія
Золотий Ріг за формою нагадує річку, має завдовжки близько 8 км і завширшки від 90 м до 700 м. Подібність підсилюють два джерела що живлять затоку: Алібей-су (за Візантію — Кидар) і Кягитхане-су (Варвізес)[4]. Вони розташовані у «витоку» водойми, на кордоні стамбульського району Кягитхане і передмістя Еюп. В османські часи місце було відоме як Прісні води Європи (за аналогією з Прісними водами Азії у селища Канділлі по той бік Босфору) і служило заміської зоною відпочинку.[5]
Від Прісних вод затока має напрямок на південний захід, глибина на цій ділянці не перевищує декількох метрів, рельєф місцевості знижується на південь. Приблизно через 2 км, розширившись до 400 м, затока досягає пагорба Еюп (по правому березі), від якого повертає на 90 градусів на південний схід, у напрямку до Босфору і центру міста. Перед поворотом в затоці розташовані два покритих рослинністю острови під загальною назвою Бахаріє, на них відсутні споруди.
Нижче Еюпа затока стає судноплавною, має кілька пасажирських пристаней по обох берегах і чотири мости. Навпроти району Касимпаша (лівий берег) досягає найбільшої ширини майже в 700 метрів завдяки затоці, яка ще наприкінці XIX століття продовжував носити грецьке ім'я Мандраки[6] Перед гирлом Золотий Ріг має максимальну глибину 40 метрів.
Берега затоки пологі, по обидва боки знаходяться ділянки низовини середньої ширини 150 метрів, за якими розташовані пагорби: на південному березі заввишки 40-60 метрів (легендарні сім пагорбів Константинополя), на північному — до 80 метрів. Умовною межею між Золотим Рогом і Босфором на картах іноді відзначають Галатський міст.
На кшталт Босфору, затока має два яскраво виражених водних шари. У нижній вода надходить з Мармурового моря, її солоність біля гирла досягає 36 проміле . Верхній, ширший шар містить воду Чорного моря, солоність у ньому в міру наближення до Босфору підвищується з 16 до 21 проміле. Прозорість води також збільшується від 2,2 метра у верхній частині затоки до 5,5 у найнижчій[1][недоступне посилання з квітня 2019]
.jpg)
