PROFILPELAJAR.COM

Зозуля-довгоніг суматранська

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:	Зозулеві (Cuculidae)
Рід:	Зозуля-довгоніг (Carpococcyx)
Вид:	Зозуля-довгоніг суматранська

Біноміальна назва

Carpococcyx viridis
Salvadori, 1879

Посилання

Вікісховище:	Carpococcyx viridis
Віківиди:	Carpococcyx viridis
EOL:	1064880
ITIS:	705317
МСОП:	22724459

Зозуля-довгоніг суматранська^[2] (Carpococcyx viridis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)^[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з борнейською зозулею-довгоногом.

Опис

Довжина птаха становить 55 см, з яких від 23,9 до 28,5 см припадає на хвіст і 38,3–24,8 мм на дзьоб. Тім'я чорне, потилиця зелена. Верхня частина тіла тьмяно-зелена. Нижня частина спини і надхвістя коричневі, поцятковані сіро-зеленими смужками. Навколо очей плями голої шкіри, зеленої спереду, світло-лилової позаду і світло-індигової на щоках. Крила і хвіст блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Нижня частина голови чорнувата, горло і верхня частина грудей світло-сірі. Нижня частина тіла жовтувато-коричнева, боки рудуваті. Груди поцятковані сірувато-коричневими смужками, боки і живіт — світло-коричневими. Хвіст східчастий, махові пера блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Очі червоні або червонувато-карі. Дзьоб світло-зелений, біля основи синій, лапи сіруваті абе зеленувато-сірі^[4].

Поширення і екологія

Суматранські зозулі-довгоноги є ендеміками Суматри. Вони мешкають в передгір'ях та на схилах гір Барісан. Живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, зустрічаються на висоті дід 300 до 1400 м над рівнем моря (нещодавні спостереження походили з висоти 800-1000 м над рівнем моря). Суматранські зозулі-довгоноги живляться безхребетними, дрібними рептиліями і ссавцями, яких ловлять в лісовій підстилці.

Збереження

Після того, як суматранська зозуля-довгоніг була описана в 1879 році, науковці отримали лише 8 зразків цього виду. Птах не спостерігався з 1916 до 1997 рік, коли він був заново відкритий і сфотографований в Національному парку Букіт Барісан Селатан. З 2007 по 2010 рік суматранську зозулю-довгонога там спостерігали ще 5 разів. В 2000 році птаха спостерігали в заповіднику дикої природи Букіт Рімбанг-Балінг^[5]. В 2006 році фотопастка зафіксувала птаха в Національному парку Керінчі-Себлат. В 2007 році науковцям вдалося записати голос птаха^[6]. В 2017 році вид був сфотографований в Національному парку Батанг-Гадіс, що маже вказувати на те, що в Північній Суматрі мешкає досі невідома популяція птахів цього виду.

Наразі МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослядників, популяція суматранських зозуль-довгоногів становить від 75 до 374 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища^[7].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Carpococcyx viridis. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
↑ Sumatran Ground-cuckoo (Carpococcyx viridis). www.hbw.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2017.
↑ Camera trap records nearly extinct cuckoo bird in Sumatra. news.mongabay.com (амер.). 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
↑ Lost Cuckoo Breaks Its Silence. ScienceDaily (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
↑ Kinnaird, Margaret F.; Sanderson, Eric W.; O'Brien, Timothy G.; Wibisono, Hariyo T.; Woolmer, Gillian (1 лютого 2003). Deforestation trends in a tropical landscape and implications for endangered large mammals. Conservation Biology (англ.). 17 (1): 245—257. doi:10.1046/j.1523-1739.2003.02040.x. ISSN 1523-1739.

Джерела

Johannes Erritzøe, Clive F. Mann, Frederik Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World (Helm Identification Guides). Christopher Helm Publishers, 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0, S. 206–207.
B. Zetra, A. Rafiastanto, W. M. Rombang, C. R. Trainor: Rediscovery of the critically endangered Sumatran Ground Cuckoo Carpococcyx viridis. In: Forktail. Band 18, 2002, S, S. 63–65. (orientalbirdclub.org, pdf) [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
N. J. Collar, A. J. Long: Taxonomy and names of Carpococcyx cuckoos from the Greater Sundas. In: Forktail. Band 11, 1995, S. 135–149. (people.pwf.cam.ac.uk, pdf)