Заслужений діяч мистецтв УРСР (1963), Народний художник УРСР (1979).
член Британської королівської асоціації скульпторів-портретистів (1995)
Почесний Професор університету Напієра (Единбург, 1996), академік — засновник Академії мистецтв України (1997), Почесний громадянин м. Києва (1997), дійсний член Петровської Академії наук та мистецтв (1998, РФ), іноземний член Російської академії природничих наук (2001), член Національної спілки художників України (з 1955)
Могила Валентина Зноби
медалі
Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996)
Голова правління Київської організації Спілки художників України (1982—1987)
Секретар Правління Спілки художників України.
Секретар Правління Спілки художників СРСР.
Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
Творча робота
Працював у галузях монументальної та станкової скульптури, портрета.
Окремо відзначається великий внесок та широке сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном.
Творчість відзначається широтою горизонту, змістовним розкриттям теми, тяжінням до образно-філософських узагальнень, експресії композицого вирішення, багатофігурності, гостроти й ажурності силуетів, монументальності. Майстерно володів каменем, деревом, металом. Автор пам'ятників і меморіалів ІІ Світовій війни.
Творчість Зноби є цікавим явищем для вивчення самостійно як феномену, так і в контексті розвитку школи скульптурної пластики за останні півстоліття, на яку ним було здійснено безпосередній вплив
Найбільш відомі твори
Монументальні твори
«Бокораш» (1957; золота медаль
Всесвітньої виставки у Брюсселі, 1958),
Т. Г. Шевченко (співавт., м. Дніпропетровськ, 1959), Г. Сковорода" (Київ, 1960),
«Отаман Єрмак» (м. Єрмаково, Казахстан, 1968), Меморіальний комплекс в'язням концтаборів у Дарниці (Київ, 1969), «Україна — Визволителям» (співавт. з І. С. Знобою, архітектори А. П. Сницарєв, О. К. Стукалов, поблизу Ужгорода, 1970), Устиму Кармалюку, (м. Летичів, Хмельн. обл., 1974);
монумент на честь Жовтневої революції (співав., Київ, (тепер Майдан Незалежності) 1977), «Бронепоїзд „Таращанець“» (Київ, 1974), Монументальний комплекс героям ВВВ (м. Хмельницький, 1983),
4 двохфігурні скульптурні групи «Народ України» перед різолітами вхідних груп будівлі ВРУ (Київ, 1984), Монументально-меморіальний комплекс Героям Букринського плацдарму (Київ, обл.,
1985, Шевченківська премія), архітектори С. Захаров і Ю. Платонов
Іллі Мечникову (і-т Пастера, Париж, 1986), Монумент військової Слави (м. Херсон, 1988), Т. Г. Шевченко" (співавтор із Іван Зноба., Хмельницький, 1988), «На колючому дроті» (Київ, 1988), «Атака» (музей ВОВ, Київ,1989), центральний музей ВВВ «Меморіал Перемоги на Поклінній горі» — «Воїн — Визволитель» (у залі Слави) та «Зниклим безвісти» (на Поклонній горі в Москві, обидва 1995)
«Джону Неперу», (найстаріший Університет Європи, Единбург, Шотландія, 1996), «Джон Мюїр» (м Данбар, Шотландія, 1996), «Загиблим» (музей ВОВ, Київ, 2000), «Архангел
Михаїл» (співавт. Київ, 2001), «Козак Мамай» (у співавторстві з сином Миколою Знобом. Майдан Незалежності, Київ, 2001),[2]
«Густав Клімт» (Унтерах, Австрія 2003), «Фелікі Єтерія» героям грецького національного визвольного руху (Одеса, 2004), М.Грушевський, (м. Козятин, Вінницька обл. 2004), «Т.Шевченко» (Афіни, 2004), дочці Ярослава Мудрогокоролеві Франції Анні «Королева Франції Анна-Київська» (співавтор із Микола Зноба, Сенліс, Франція, 2005),[3]
серії «Київська Русь» («Подолання», «Баян», «Йду на Ви!», «Київська Русь», «Україна» та інш.); та інш.
Серії портретів
«Митці», «Ветерани ВВВ», «Ветерани афганської війни», «Люди нашої планети» (1977—2006),
Твори зберігаються
в Національному художньому музеї України, Київському музеї російського мистецтва, меморіальному комплексі «Національний
музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр» Київ, Державному музеї-заповіднику «Битва за Київ у
1943 р.», Національному музеї Т. Шевченка, Національному історико-етнографічному
заповіднику «Переяслав», Яготинському історичному музеї (обидва — Київ, обл.), Алупкінському палаці-музеї, Луганський ХМ, Дніпропетровському художньому музеї, Державному історичному музеї України, Житомирському краєзнавчому музеї, Запорізькому художньому музеї, Українському Домі, Кіровоградському художньому музеї, Краснодонському музеї «Молода гвардія», Красноградському художньому музеї, Одеському художньому музеї, Переяслав-Хмельницькому художньому музеї, Ровенському краєзнавчому М, Севастопольській картинній галереї, Сімферопольській художньому музеї, Тернопільському
краєзнавчому музеї, Херсонському краєзнавчому музеї, Хмельницькому
історико-культурному заповіднику, Чернівецькому краєзнавчому музеї, Ялтинському
історичному музеї.
Центральному музеї ВВВ
«Меморіал Перемоги на Поклінній горі» та інш. музеях РФ, Великої Британії, Греції, Італії, Норвегії, США, Франції, Японії.
Митець воістину народний (Пам'яті акад. АМУ В. І. Зноби)// Мист. обрії, 2005—06. Вип. 8—9. К., 2006; Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006;
Безгін І. Д. Академіки. Життя в мистецтві — К., 2006;
Документальні фонди меморіального музею Зноби: Дирова В. М. заст. з наукової роботи, мистецтвознавець, Тихонюк В. М. мистецтвознавець
