За́хідні Карпа́ти — частина Карпатських гірських споруд (фізико-географічна провінція Карпат), які займають простір від правобережжя Дунаю в Австрії до Тилицького перевалу на кордоні Словаччини і Польщі. У північному напрямку від перевалу межу проводять вздовж річок Кам'яниця та Дунаєць — правої притоки Вісли (інший варіант по річці Біла — права притока Вісли). У Словаччині від перевалу межа проходить вздовж річок Топля та Ондава, що належать до басейну Тиси. Понад 30 гірських вершин Західних Карпат (масив Високі Татри) у їх межах підносяться більш як на 2 500 м над рівнем моря. Довжина бл. 400 км, ширина понад 200 км, площа становить близько 70 000 км2. Поділяються на дві основні частини (підпровінції) — Зовнішні Західні Карпати (північна частина) та Внутрішні Західні Карпати (південна частина). Гори складаються з багатьох хребтів та ізольованих масивів, що мають загальний напрямок з південного заходу на північний схід.
Починаються Західні Карпати на межі з Альпами на правобережжі Дунаю. Тут західніше австрійського міста Гайнбург на Дунаї розташована група пагорбів абсолютною висотою до 480 м, які називають Гайнбурзькими Карпатами. Вони є західним продовженням Малих Карпат у Словаччині (г. Висока — 768 м), які належать до підпровінції Внутрішніх Західних Карпат.
У тектонічному відношенні гірські масиви Внутрішніх Західних Карпат являють собою складчасті структури, які сформувалися в епохи активізації горотворчих процесів у палеозойську та мезозойську ери, а потім зазнали омолодження в результаті альпійського горотворення. Складені вони в основному кристалічними породами ядра (гранітами, гнейсами), частково метаморфізованими мезозойськими осадовими покривами (вапняками, пісковиками, конгломератами).
У межах підпровінції виділяють Фатра-Татранський край, який включає і Малі Карпати, Малу і Велику Фатру, Татри та Низькі Татри. Саме у Татрах, які поділяють на Західні, Високі та Белянські, є 30 вершин з абсолютними висотами понад 2 500 м. Усі ці вершини знаходяться у межах Високих Татр у Словаччині, де розміщена основна частина Татр (610 км2). Тут в межах Словаччини і височіє Герлаховський пік або Ґерлаховский пік — 2 654 м — найвища точка усієї Карпатської гірської країни. Ще 176 км2 площі гірських споруд цього району Карпат є у межах Польщі. Саме у Високих Татрах, поблизу знаменитого польського курортного міста Закопане, знаходиться найвища вершина Польщі — гора Риси (1499 м).
До підпровінції Внутрішніх Західних Карпат також належать Словацьке Середнє нагір'я, Словацькі Рудні гори, Лученсько-Кошицька западина та Матрансько-Сланські гори в Угорщині.
Білі Карпати (найвища точка 970 м), які простягаються вздовж кордону Чехії і Словаччини належать до геоморфологічної області Словацько-Моравських Карпат, яка є західною частиною підпровінції Зовнішніх Західних Карпат. Верхня течія Одри відділяє Зовнішні Західні Карпати на території Чехії від Судетів. Гірські хребти Зовнішніх Західних Карпат сформовані товщами піщано-глинистого флішу, оскільки у тектонічному відношенні вони сформовані покривами Зовнішніх (Флішових) Карпат. Розділяє їх із Внутрішніми Карпатами зона Пенінських стрімчаків, що простягаються у Внутрішніх (Центральних) Карпатах вздовж їхньої межі із Зовнішніми (Флішовими) Карпатами.
Одним із найдовших і найвищих гірських масивів Зовнішніх Західних Карпат є Бескиди, які тягнуться по обидва боки від кордону Словаччини та Чехії, а східніше — Словаччини та Польщі. Їх поділяють на Західні, Середні та Східні. Найвища вершина підпровінції Зовнішніх Західних Карпат знаходиться у Середніх Бескидах (г. Баб'я — 1725 м).
На нижніх частинах схилів Західних Карпат — широколистяні та змішані ліси (переважно дубові і букові), на північних схилах і в середньогірній зоні Західних Карпат — змішані і хвойні, у високогір'ях — альпійські луки.
Західні Карпати є частиною північного відгалуження альпійського орогенезу, що утворилася через закриття океану Тетіс мільйони років тому.
Західні Карпати є частиною Середземноморського геосинклінального поясу. На заході вони поздовжньо приєднуються до Альп, але точна межа прихована під неогеновими осадовими відкладами Віденського басейну. Північно-західна межаіз із Чеським масивом добре позначена покривом тектонічного поясу Карпатського флішу. Південна межа менш чітка, оскільки пізніша післяорогенна еволюція спричинила утворення басейнів, що проникають у гірське пасмо нерівномірно.
Західні Карпати мають складну геологію, що формується ще з палеозою. Найдавніші палеозойські породи пережили першу стадію деформації під час герцинського орогенезу, але найзначніший вплив на формування гір мав альпійський орогенез. Альпійський етап горотворення вплинув на терен Західних Карпат у декілька етапів — від юрського періоду до неогену. У цей період океанічна кора океану Тетіс зазнала субдукції під Африканську плиту.
.svg){kind=small}
