Загинайченко Світлана Юріївна
рос. Светлана Юрьевна Загинайченко
Народилася	10 серпня 1957(1957-08-10)  Київ, Українська РСР, СРСР
Померла	23 листопада 2015(2015-11-23) (58 років)  Дніпропетровськ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	фізикиня, хімік, популяризаторка науки
Alma mater	Інститут металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України (2004) ЛДУ імені Івана Франка (1984)
Галузь	Фулерени[1]
Заклад	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (2004)
Загинайченко Світлана Юріївна у Вікісховищі

Світлана Юріївна Загинайченко (10 серпня 1957(1957-08-10) , Київ  — 23 листопада 2015(2015-11-23) , Дніпро ) — українська вчена, фізик, доктор фізико-математичних наук^[2], яка зробила внесок у розвиток фізики конденсованого стану речовини.

Народилася 10 серпня 1957 року. Мати, Зінаїда Альфредівна Матисіна (1927 р. н.), заслужена професор Дніпропетровського національного університету^[3], доктор фізико-математичних наук, у 90-річному віці читала 4-годинні лекції і займалася науковою діяльністю в ІПМ НАН України^[4].

Від 1964 до 1993 року проживала в Дніпропетровську. 1964 року вступила до Спеціалізованої середньої школи № 9 з поглибленим вивченням англійської мови (4 предмети вивчала англійською мовою)^[5], в якій навчалася до 1973 року. 1974 року закінчила середню освіту в школі № 19, з відзнакою склавши випускні іспити.

Закінчила з червоним дипломом Дніпропетровський державний університет за спеціальністю фізика (1974—1979)^[5]. У 1979—1982 навчалася в аспірантурі Дніпропетровського металургійного інституту імені Л. І. Брежнєва. В результаті десятирічної роботи молодшим науковим співробітником у Дніпропетровському металургійному інституті в 1992 році здобула звання доцента^[2].

1984 року захистила кандидатську дисертаційну роботу на тему «Розчинність, магнетизм і перерозподіл атомів сплавів гексагональних структур, що упорядковуються» у Львівському державному університеті^[5][6]. Професор Ярослав Йосифович Дутчак високо оцінив результати дисертаційної роботи. За триденне перебування у Львові не тільки захистила дисертацію, але й підготувала весь пакет документів для їх надсилання до Вищої атестаційної комісії (ВАК), за що її називали у Львові «Моторна дівка». За кандидатською дисертаційною роботою у всесоюзних і міжнародних журналах було опубліковано 20 наукових робіт. Результати досліджень апробовані на конференціях, конгресах, симпозіумах, школах-семінарах, нарадах у Дніпрі, Ашгабаті, Красноярську, Іркутську, Свердловську, Львові, Донецьку, Києві, Івано-Франківську та Піттсбурзі (США). Від 1983 до 1993 року працювала в Дніпропетровському металургійному інституті імені Л. І. Брежнєва.

1993 року в Києві пройшла за конкурсом на посаду старшого наукового співробітника в Інститут проблем матеріалознавства НАН України^[2][5]. Там очолила науково-теоретичну групу «Фізико-математичні методи дослідження властивостей твердих тіл»^[7]. За значні досягнення в галузі наукових досліджень відзначена грамотою, підписаною академіком В. В. Скороходом. Після отримання звання старшого наукового співробітника працювала заступницею завідувача відділом «Водневого матеріалознавства і хімії вуглецевих наноструктур» № 67 в ІПМ НАН України. Керівник відділу № 67 в ІПМ НАН України Щур Дмитро Вікторович^[8][9][10] був однодумцем у всіх її наукових і творчих роботах. Вони випустили низку спільних наукових досліджень і монографій^{[11][12][13][14]}. Захистивши докторську дисертацію, Загинайченко стала провідною науковою співробітницею відділу № 67 ІПМ НАН України. 1994 року призначена на посаду заступниці директора Інституту водневої та сонячної енергетики (IHSE)^[15]. Матеріали дисертаційної докторської роботи доповідалися і обговорювалися на 64 конференціях, симпозіумах, конгресах, нарадах у 23 країнах, зокрема в США, Канаді, Франції, Італії, Німеччині, Австралії, Японії, Норвегії, Греції, Кореї, Китаї, Латвії, Таджикистані, Росії, Туреччині, Польщі та інших^[16]. Захист дисертаційної роботи проходив у Інституті металофізики ім. Г. В. Курдюмова Національної академії наук України 2004 року.

Загинайченко мала ряд вихованців ще в Дніпропетровському металургійному інституті^[5]. В один день 2014 року брати близнюки Анатолій і Олександр Золотаренки під керівництвом Загинайченко захистили дисертації кандидатів хімічних наук^[17][18], продовжуючи слідувати її науково-дослідним шляхом^[19]. Ще з 2001 року Золотаренки допомагали в наукових дослідженнях Загинайченко^{[20][21][22][23]}.

Загинайченко загинула 23 листопада 2015 року о другій годині ночі на 59-му році життя у Дніпропетровську^[5].

Вже зі студентських років захоплювалася науковими дослідженнями з трудомісткими розрахунками на базі молекулярно-кінетичних уявлень, вивчаючи фізичні властивості кристалів. Професор, доктор фізико-математичних наук Геннадій Михайлович Воробйов, у майбутньому її науковий керівник^[6], відразу запропонував їй розв'язати задачу з визначення рівноважної структури поверхні кристала, з чим Загинайченко впоралася^[5]. Після цього продовжувала розв'язувати низку задач з визначення поверхневої енергії для різних кристалів гексагональних і кубічних структур з урахуванням анізотропії і кореляції, встановила їх температурну і концентраційну залежності. Подібні обсяги науково-дослідницьких робіт дозволили випустити монографію і доповнити докторську дисертаційну роботу^[16]. Основна галузь наукових інтересів Загинайченко — розробка статистичних термодинамічних теорій атомного впорядкування і фізичних властивостей сплавів різних структур. Тематичні підходи до досліджень Загинайченко проводилися в рамках школи академіка Адріана Анатолійовича Смирнова, розроблялася статистична теорія фазових перетворень у твердих тілах, вивчалися їх механічні, молекулярні, теплові, електричні, магнітні, дипольні, еластичні і багато інших властивостей. Проводилось порівняння результатів теоретичних розрахунків з літературними експериментальними даними.

Після 1993 року, коли Загинайченко очолила науково-теоретичну групу «Фізико-математичні методи дослідження твердих тіл»^[7], у відділі № 67 ІПМ НАН України, вона завершила багато науково-дослідних робіт, розпочатих у Дніпропетровську. Один з плодів праці Загинайченко — розроблена статистико-термодинамічна теорія концентраційно стимульованих структурних фазових перетворень з урахуванням впливу домішки третього компонента заміщення і впровадження, термічних і структурних вакансій, бівакансій, комплексій і краудіонів впровадження^[5]. Вивчалися фізичні явища і властивості поверхні кристалів, дефекти структури кристалів і їх вплив на властивості. Загинайченко з групою однодумців створила низку патентних робіт в Україні (2002—2004). 2001 року зі співавторами випустила свою першу монографію «Фулерени — основа матеріалів майбутнього», яка стала першою російськомовною монографією про фулерени на всьому просторі СНД^[24]. Тираж в 3500 примірників розлетівся в перші ж місяці, що вимагало неодноразового перевидання книги. Загинайченко не тільки займалася науковими дослідженнями і виданням наукових монографій, а й стала співавтором перекладу з англійської на українську мову книги «Сонячно-воднева енергетика», яка стала першою подібною книгою українською мовою 2006 року^[20].

Була знайома з такими вченими як Віктор Іванович Трефілов (Україна), Борис Євгенович Патон (Україна), Турхан Неджат Везіроглу^[en] (США), Валерій Володимирович Скороход (Україна), Моше Рон^[ru] (Ізраїль), Михайло Соломонович Блантер^[ru] (Росія), Ф. Е. Вагнер (Німеччина), Б. Барановський (Польща), Д.К Росс (Велика Британія), М. Керімов (Азербайджан), А. П. Шилов (Росія) та інші; з лауреатом Нобелівської премії за відкриття фулеренів^[25] Сером Волтером Гаролдом Крото (Велика Британія)^[26]; Ейдзі Осавою (Японія), який передбачив існування фулерену 1971 року^[27]; В. Кретчмером (Німеччина) — першим, хто зі своєю командою 1990 року розробив метод отримання грамових кількостей фулеренів шляхом випаровування графітових електродів в електричній дузі в атмосфері гелію за низького тиску^[28].

Від 1989 до 2015 року була співголовою організаційного комітету міжнародних конференцій «Водневе матеріалознавство і хімія вуглецевих наноматеріалів» (International Conferences «Hydrogen Materials Science and Chemistry of Carbon Nanomaterials» (ICHMS))^[5][29]. З 1992 року стала членом міжнародної асоціації водневої енергетики (IAHE) в США^[30]. 1994 року зайняла посаду заступниці директора Інституту водневої та сонячної енергетики^[15]. З 1995 року — член редколегії журналу International Journal of Hydrogen Energy^[en] (США)^[31], з 2000 — член редколегії міжнародного журналу «New Materials for Electrochemical Systems» (Канада). З 1995 року — член Нью-Йоркської академії наук. З 2004 — віцепрезидент Асоціації водневої енергетики в Україні (AHEU)^[32]. З 2009 — засновниця української асоціації «Карбон»^[33]. У 2010 — співголова оргкомітету Міжнародної конференції NATO Science «Carbon Nanomaterials in Clean-Energy Hydrogen Systems» («Вуглецеві наноматеріали в чистих енергетичних водневих системах»)^[34]. З 2014 року — почесна член Всесвітньої Асоціації Енергетичних Технологій (WAET)^[35].

В Інституті національної академії наук України Загинайченко багаторазово нагороджували грамотами та подяками за досягнення успіхів у вирішенні наукових питань і за творчий підхід під час проведення наукових досліджень^[5]. 1994 року рішенням Національного космічного агентства України та Федерації космонавтики України за закриті дослідження в галузі водневої плазми нагороджена медаллю імені академіка М. К. Янгеля. 1995 року рішенням Національного космічного агентства України та Федерації космонавтики України також за закриті роботи з розробки корекції траєкторії мікросупутника та водневого двигуна нагороджена медаллю імені Ю. В. Кондратюка.

Авторка понад 530 наукових публікацій^[5][11][13] різними мовами^[12], зокрема 8 монографій. Співавторка книги «Фулерени — основа матеріалів майбутнього»^[24]. У 2001 і 2004 роках наукові монографії відзначено почесними грамотами^[31][36]. У 2006 — співавторка перекладу з англійської мови на українську книги «Сонячно-воднева енергетика. Сила, яка здатна врятувати Землю»^[20]. Ця книга у 2006 році була першою україномовною книгою, яка дала змогу заповнити нестачу знань в даній галузі науки. 15 серпня 2002 року Загинайченко з групою вчених зареєструвала перший патент № 48455 в Україні під назвою «Спосіб отримання фулеренів з розчинів у толуолі» (МПК: C01B 31/02)^[37]. 17 лютого 2003 року зареєстровано патент № 54182 з назвою «Спосіб виготовлення гідридного електрода для металогідридного хімічного джерела струму» (МПК: H01M 6/00, H01M 4/58)^[38]. У грудні 2004 року зареєстровано патент «Спосіб виділення фулеренів з фуллереновмісної сажі»^[39].

У 2016 році в пам'ять про Загинайченко і до її 60-річчя вийшла наукова монографія «Статистична теорія фуллеритів і особливості їх практичного використання»^[5][40].

Пам'ятні місця:

• 2015 — могила Світлани Загинайченко і її брата Олександра Матисіна знаходиться в м. Дніпро на «Запорізькому» меморіальному кладовищі.
• 2016 — встановлено меморіальну дошку Загинайченко в Інституті національної академії наук України (Київ), де вона пропрацювала 36 років.
• 2017 — меморіальна дошка Загинайченко встановлена на будинку в м. Дніпрі, пр. Дмитра Яворницького, будинок 70, де вона зростала й працювала понад 29 років^[5].
• 2019 — готується до відкриття музей на честь Загинайченко в школі, де вона навчалась (Дніпро).^{[джерело не вказане 1897 днів]}

• Загинайченко, Светлана Юрьевна. Растворимость, магнетизм и перераспределение атомов в упорядочивающихся сплавах гексагональных структур [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Диссертация канд. ф-м. наук: спец. 01.04.07 «Физика твердого тела». Днепропетровск: Министерство высшего и среднего образования СССР Днепропетровский металургический институт имени Л. И. Брежнева, 1984. — 192 с.
• Трефилов В. И., Щур Д. В., Тарасов Б. Л., Шульга Б. Л., Черногоренко А. В., Загинайченко С. Ю. и др. Фуллерены — основа материалов будущего [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — Киев: АДЗФ-Украина, 2001. — 148с.
• Загинайченко Светлана Юрьевна. Статистическая термодинамика концентрационно стимулированных эффектов сверхструктурных и ферроэластичных превращений многокомпонентных систем [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]: Рукопись. Дис… д-ра физ.-мат. наук: 01.04.07 / ИПМ НАН Украины. — К., 2003. — 405с.
• Сонячно — воднева енергетика Сила яка здатна врятувати Землю [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Пер. з англ. Д. В. Щур, С. Ю. Загінайченко та інші. — К.: Видавництво ІПМ НАН України, 2006. — 168 с., іл.
• Щур Д. В., Матысина З. А., Загинайченко С. Ю. Углеродные наноматериалы и фазовые превращения в них [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]: Монография. — Днепропетровск: Наука и образование, 2007. — 680с. УДК 539.8:669.01 / Щ34.
• Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара: Біобібліограф. довідник / Голова редкол. проф. М. В. Поляков. — 2-е вид., перероб. і доп. — Д. : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2008. — 596 с. ISBN 978-966-551-258-5.
• Матысина З. А., Щур Д. В., Загинайченко С. Ю. Атомарные, фуллереновые и другие молекулярные фазы внедрения [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]: Монография. — Днепропетровск: «Маковецкий», 2012. — 887с. УДК 539.21:536.42 / М34.
• Schur DV, Zaginaichenko SYu, Veziroglu TN^[en]. The hydrogenation process as a method of investigation of fullerene C₆₀ molecule. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] Int J Hydrogen Energy 2015;40(6): 2742e62.
• Загинайченко С. Ю. Статистическая теория фуллеритов и особенности их практического использования [Архівовано 25 квітня 2019 у Wayback Machine.] / Загинайченко С. Ю., Матысина З. А., Щур Д. В. и др. // научная монография посвящена в памяти Светланы Юрьевны Загинайченко — 2016. — С. I—III.
• Матысина З. А., Загинайченко С. Ю., Щур Д. В., Везироглу А., Везироглу Т. Н.^[en], Габдуллин М. Т., Джавадов Н. Ф., Золотаренко Ан., Золотаренко Ал. Водород в кристаллах [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]: Монография.- К.: И-во «КИМ», 2017.- 1061.

• Докторська дисертація Загінайченко С.Ю. «Статистична термодинаміка концентраційно стимульованих ефектів надструктурних та фероеластичних перетворень багатокомпонентних систем» в Бібліотеці дисертацій України. [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.]
• Українські дослідницькі лабораторії що працюють над водневими проектами [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.]. Загинайченко С. Ю. - науковий керівник теми «Теоретичні дослідження сорбційної здатності сплавів типу АВ5 та їх практичне застосування в системах збереження водню».
• Дарина Чугаєвська. Газета «Вечірній Київ», стаття «По спіралі науки» (site: article/15410), Випуск № 28 (19107), стр. № 8, 17/07/2014. [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Нашим встречам два десятилетия!!! Светлана Ю. Загинайченко сопредседатель Программного оргкомитета Международной конференции «Водородное материаловедение и химия углеродных наноматериалов»(ICHMS). [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• С. Ю. Загинайченко — керівник науково-теоретичної групи «Фізико-математичні методи дослідоження твердих тіл». [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Администрация. C.Ю. Загинайченко д.ф-м.н., зам. зав. отделом № 67 в ИПМ НАН України. [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Лідери асоціації водневої енергетики в Україні. Асоціація водневої енергетики в Україні. AHEU. [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• База патентів України. Патентні роботи С. Ю. Загинайченко в Україні. [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Список наукових праць с.н.с. ЗАГИНАЙЧЕНКО С. Ю. [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Про статтю в міжнародному журналі «International Journal of Hydrogen Energy», Dmitry V.Schur, Svetlana Yu.Zaginaichenko and T.Nejat Veziroglu «The hydrogenation process as a method of investigation of fullerene C60 molecule» [Архівовано 25 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Трефилов В. И., Щур Д. В., Тарасов Б. Л., Шульга Б. Л., Черногоренко А. В., Загинайченко С. Ю. и др. Фуллерены — основа материалов будущего. — Киев: АДЗФ-Украина, 2001. — 148с. [Архівовано 3 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Стаття про шкоду «фулеренової води». Інтерв'ю за участі Світлани Загинайченко. [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
• D.V.Schur. The hydrogenation process as a method of investigation of fullerene C₆₀ molecule. / D.V.Schur, S.Y.Zaginaichenko, T.N.Veziroglu // International Journal of Hydrogen Energy, Volume 40, Issue 6, 19 February 2015, Pages 2742—2762. [Архівовано 25 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Матисіна Зінаїда Альфредівна. Національна академія наук України. Фундаментальні проблеми водневої енергетики. У списку праць — праці у співавторстві з Загинайченко [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Міністерство Освіти і Науки України. Спецвипуск газети «Освіта України» / www.pedpresa.com.ua. — «Педагогічна преса». — Київ: Офіційне видання міністерства освіти і науки України. Державне Інформаційно-виробниче підприємство. Видавництво «Педагогічна преса»., 14 квітня, 2014. — 144 с [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.].
• НАН України. с.н.с. Світлана Юріївна Загинайченко. nas.gov.ua. [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Сонячно—воднева енергетика. Сила яка здатна врятувати Землю / Пер. з англ. Д. В. Щур, С. Ю. Загинайченко та інші. — К.: Видавництво ІПМ НАН України, 2006. — 168 с., іл. [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.