За Віру/Бога, Царя та Батьківщину (рос.За Веру/Бога, Царя и Отечество) — російський девіз, поширений у період Російської імперії. У такому вигляді оформився у XIX столітті.
Значення
Традиційно позначав основні заповіді, які мав знати російський офіцер, що загинув на війні: душу - Богу, серце - жінці, обов'язок - Батьківщині, честь - нікому[1].
Девіз імовірно заснований на девізі За віру і вірність (малася на увазі вірність монарху), який був зображений на Ордені Андрія Первозванного, заснованого Петром I. Медаль з тим же девізом заснована 23 травня 1833 указом Миколи I, але відомий тільки один випадок вручення цієї нагороди.
Історія
Авторство невідоме (деякими приписується комусь із роду дворян Юр'євських), але вважається, що поширенням та популярності його послужило введення в регулярні війська посади полкового священика.
В даний час девіз використовується у праворадикальних російських націоналістів та сучасних монархістів.
Друковані видання
У 1930-ті в Королівстві Югославія виходили одноденні газети «За Віру, Царя та Батьківщину»:
31 серпня (13 вересня) 1934 у Белграді випущено номер з нагоди десятиліття прийняття він Е. І. В. Государем Імператором Кирилом Володимировичем титулу Імператора Всеросійського та десятиліття заснування Корпусу імператорської армії та флоту (редактор Б. Б. Фіногєєв, видавець Л. Князєв)
15 (28) липня 1939 в Белграді випущено номер з нагоди п'ятнадцятиріччя заснування Корпусу імператорської армії та флоту