Площа 261 га. Статус надано згідно з рішенням Львівської облради від 9.10.1984 року № 495. Підпорядкована ДП «Золочівський лісгосп», Білокамінське лісництво.
Жулицька гора і гора Висока на польській військовій мапі 1939 року. Червоним кольором додатково позначено гору Сторожиху (365 м)
Пам'ятка природи охоплює собою вершини і схили трьох гір у західній частині Вороняків — Жулицька (369 м), Висока (360 м) і Сторожиха (365 м), які простягаються одна за одною із заходу на схід уздовж Західного Бугу. На мапах австрійської і польської доби зафіксовані дещо відмінні показники висоти Жулицької гори і гори Високої — 366,1 м і 361 м відповідно.
Гора Сторожиха, або Страж-гора, одержала свою назву від сторожового поста, який знаходився за татарських часів на вершині гори і густим чорним димом зі смоляної бочки попереджав сусідні поселення про наближення кочівників. Цікаво, що гора Висока, названа так місцевими людьми за свою конусоподібну форму, виявилася нижчою і від Сторожихи, і від Жулицької гори (інша назва — Широка гора).
Жулицька гора на світлині майже столітньої давності. Позначена як місце зростання в'язілю увінчаного (Coronilla coronata L.), відкасника (дев'ятисила) татарниколистого (Carlina onopordifolia) та інших рідкісних рослин. (Журнал «Przyroda i technika», 1922 р. Фото З. Кв’ятковського)
На початку 30-х років минулого століття з ініціативи Петра Контного, видатного галицького вченого-природознавця, уродженця села Дуб'є, що на Бродівщині, на Жулицькій горі був створений один з перших у Польщі шкільний природний заповідник, названий на честь львівського архієпископа Юзефа Більчевського.
Kontny P. Pierwszy szkolny rezerwat przyrody // Kurjer Poranny. — 1934. — № 3. (пол.)
Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / Упоряд., автор передмови та прим. А. Т. Квасецький. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
