Від грецьк. «стеатос», «стеар» — жир, сало (F. Von Gronstedt, 1758).
Назву цій відміні тальку дано за її характерну тактильну властивість — камінь настільки гладкий, що видається масним, або мильним на дотик.
Його синоніми: восковий камінь, пічний камінь.
Властивості
Колір білий, сірий, коричневий, з зеленкуватим або жовтуватим відтінком. Рідше зустрічається червонуватий, або темно-вишневий стеатит. Блиск — матовий до шовковистого. Твердість — 2-3 за шкалою Мооса; густина — 2,6-3,3 г/см³. Характерною особливістю стеатиту є його теплостійкість — він швидко нагрівається і повільно вистигає. Саме через це він застосовується в камінах і пічках. Також його використовують як вирібне каміння, для художнього різьблення. Легко забарвлюється. Підфарбований стеатит часто видають за нефрит[1].
Поширення
Знахідки: Фіхтельґебірґе (ФРН), Сх. Саян, Урал (Росія).
Стеатитове покриття використовується компанією Атлантік (Франція) для збільшення терміну служби нагрівальних ТЕНів в електричних бойлерах[3]. Завдяки цьому матеріалу нагрівальний елемент не покривається накипом, не шумить, має збільшений ресурс роботи[джерело?].
Стеатизація
Стеатизація — процес гідротермальної зміни ультраосновних комплексів, які на кінцевих стадіях приводять до утворення тальку.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 червня 2010. Процитовано 3 червня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Martyn Poliakoff, Brady Haran (11.06.2011). Soapstone in Rio. Periodic Table of Videos. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.