Ефект Мандели (англ. Mandela effect) полягає в збігу спогадів кількох людей, що суперечать реальним фактам. Таким чином, це феномен, пов'язаний з помилковою колективною пам'яттю^[1].

Психологи пояснюють ефект Мандели тим, що іноді людина, згадуючи про якусь подію, модифікує її у своїй свідомості або спочатку сприймає подію помилково. Науковці пояснюють ефект Мандели конфабуляцією — явищем, при якому в людини утворюються спогади про факти, які насправді не відбувалися або ж відбулися в інший проміжок часу. У повсякденні конфабуляція зустрічається досить часто.

2013 року велика кількість людей в інтернеті почали обговорювати смерть політичного і державного діяча Нельсона Мандели. Люди були переконані, що політик помер у в'язниці в 1980-х роках. Крім того, вони навіть могли згадати випуски новин з повідомленнями про смерть Нельсона Мандели. Насправді ж політик був звільнений 1990 року і помер 2013 року. Для пояснення цього помилкового колективного спогаду, а також інших прикладів Фіона Брум ввела термін «ефект Мандели»^[2]. Сама Фіона Брум стверджує, що ефект Мандели проявляється внаслідок переміщення людини до альтернативної реальності^[3].

Інтерес до ефекту Мандели зріс насамперед завдяки поширенню інформації в інтернеті^[4]. На сьогоднішній день існують приклади в політиці, історії, мистецтві, масовій культурі, у яких спостерігається дія ефекту Мандели.

Один із прикладів прояву ефекту Мандели пов'язаний зі смертю очільника секти «Аум Сінрікьо» Секо Асахара. Одна частина його адептів впевнена, що лідер вчинив самогубство в камері, інші ж стверджують, що його розстріляли. Насправді главу секти повісили 6 липня 2018 року в Японії^[5].

Н. Дегнолл і К. Дрінквотер вважають, що помилкова пам'ять не пов'язана з ефектом Мандели. Вони пояснюють колективні помилкові спогади прагненням людей полегшити тягар інформації, важкої для сприйняття, і неможливістю відрізнити реальні події від уявних^[6].

Прикладом цього слугує експеримент американського когнітивного психолога Елізабети Лофтус і психолога Джима Коана «Загублені в моллі». Коан розповів своїй родині чотири історії з дитинства, одна з яких свідчила про те, як брат Коана загубився в торговому центрі, і була повністю вигадана. Брат Коана повірив у вигадану історію і навіть додав кілька деталей^[7].

Клінічний і судовий психолог Джон Пол Гаррісон зауважує дію ефекту Мандели в масовій культурі: «Я підозрюю, що деякі спогади виникають спонтанно, коли ми читаємо новини. І нам може здатися, коли ми сприймаємо певну інформацію, що ми володіли нею завжди. Тим не менш ефект Мандели вторинний щодо недосконалості нашої пам'яті»^[8].

Зробили спробу аналізу ефекту математичними методами.

Дезінформація, що виникла внаслідок ефекту Мандели, може сприйматися як незаперечний факт, якщо її підтримує і поширює велика кількість людей. Таким чином, помилкові спогади однієї людини впливають на спогади інших людей, і вони будуть пам'ятати факти аналогічним чином. Це може призвести до хибного сприйняття якогось явища у всього суспільства^[9].

Вважається, що ефект Мандели впливав на перебіг політичних подій. Люди спиралися на помилкові спогади, які були закріплені в їхній свідомості, унаслідок чого вони робили вибір, грунтуючись на них^[10]. Голосуючи на виборах або референдумах, виборці спираються на власний досвід, тобто помилкові спогади можуть вплинути на їхні рішення. У зв'язку з цим широке поширення отримав феномен фальшивих новин, який сприяє формуванню масового помилкового уявлення про кандидата^[11].

Існує безліч прикладів, коли цитати публічних людей стають крилатими фразами^[12]. Так сталося і зі словами президента РФ Бориса Єльцина, сказаними 31 грудня 1999 року. Політик тоді сказав: «Я йду у відставку. Я зробив все, що міг»^[13]. Але і в цьому випадку спрацював ефект Мандели і в суспільній свідомості закріпилася її пародія з КВК 2002 року: «Я втомився, я йду», яка і стала крилатою^[14][15].

• Ефект Бабая