Ернест фон Кьорбер нім. Ernest von Koerber
Міністр-президент Цислейтанії
19 січня 1900 — 31 грудня 1904
Попередник:	Генріх фон Віттек
Спадкоємець:	Пауль Ґауч фон Франкентурн
Міністр фінансів Цислейтанії
7 лютого 1915 — 28 жовтня 1916
Попередник:	Леон Білінський
Спадкоємець:	Іштван Буріан фон Райеж
Міністр-президент Цислейтанії
31 жовтня 1916 — 13 грудня 1916
Попередник:	Карл фон Штюрґк
Спадкоємець:	Генріх Карл Клам-Мартініц
Народження:	6 листопада 1850(1850-11-06) Тренто, Австрійська імперія
Смерть:	5 березня 1919(1919-03-05) (68 років) Баден, Австрія
Поховання:	Віденський центральний цвинтар
Країна:	Австрія  Цислейтанія
Освіта:	Віденський університет
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Ернест фон Кьорбер (нім. Ernest von Koerber; *6 листопада 1850, Тренто, Австрійська імперія — †5 березня 1919, Баден, Австрія) — австро-угорський державний діяч. Двічі (у 1900-1904 і 1916) займав пост міністр-президента Цислейтанії.

Народився в Тренто, який входив до складу Австрійської імперії в сім'ї підполковника жандармерії Йозефа фон Кьорбера. Навчався у Відні — спочатку в гімназії «Терезіанум», потім у Віденському університеті.

З 1874 працював в Міністерстві торгівлі. У 1895 призначений генеральним директором залізниць, в 1896 отримав чин таємного радника. У 1897-1898 — міністр торгівлі, з 1899 — міністр внутрішніх справ Цислейтанії.

З 19 січня 1900 по 31 грудня 1904 — міністр-президент Цислейтанії. У 1902-1904 одночасно займав пост міністра юстиції. У 1903 удостоєний Великого Хреста Ордену Св. Стефана. Покинув державну службу за станом здоров'я. З 1906 — член Академії наук.

Після початку Першої світової війни, в 1915–1916 виконував обов'язки імперського міністра фінансів. Після загибелі міністр-президента графа фон Штюргка, 31 жовтня 1916 отримав від імператора Франца-Йосипа пропозицію сформувати уряд. Однак, вже 21 листопада Франц-Йосиф помер, а з новим імператором, Карлом I, Кьорбер спрацюватися не зміг. 13 грудня він покинув свій пост. Помер в 1919, перебуваючи на лікуванні в санаторії в Бадені. Похований у Відні.

Перебуваючи на чолі уряду, Кьорбер зарекомендував себе як політик буржуазно-ліберального напряму. Прагнув підтримувати єдність Австро-Угорщини в умовах посилення впливу національних рухів в різних частинах імперії. Активно займався реалізацією проектів, пов'язаних з розвитком транспортної інфраструктури, перш за все — залізниць і каналів, які повинні були зв'язати між собою всі великі річки Цислейтанії. Висунутий Кьорбером план оцінювався як найсміливіший і довгостроковий проект в історії країни. Він вважав, що швидке економічне зростання не тільки буде сприяти загальному підвищенню добробуту жителів, але і дозволить згладити суперечності між народами, що заселяли Австро-Угорщину. З фінансових причин плани Кьорбера були реалізовані лише частково.

Намагався налагодити відносини з соціал-демократами, скасував цензуру друку. Однак, він повинен був правити як його попередники по суті за допомогою надзвичайних постанов, так як німецькомовні ліберали спиралися на істотну політичну підтримку. Протиріччя між чехами і німцями в Богемії так і залишилися невирішеними.

Роки існування уряду Кьорбера часто оцінюються як «останній шанс австро-угорської монархії», який, однак, об'єктивно не міг бути використаний.

• Alfred Ableitinger: Ernest von Koerber und das Verfassungsproblem im Jahre 1900. Österreichische Nationalitäten- und Innenpolitik zwischen Konstitutionalismus, Parlamentarismus und oktroyiertem allgemeinem Wahlrecht. Böhlau, Wien 1973, ISBN 3-205-08542-6.
• Alexander Gerschenkron: An Economic Spurt that Failed. Four lectures in Austrian history. Princeton University Press, Princeton, NJ 1977, ISBN 0-691-04216-0.
• Lorenz: Koerber, Ernest von (1850—1919), Ministerpräsident. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 4, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1969.