Ернест Гіро
фр. Ernest Guiraud
Основна інформація
Дата народження	23 червня 1837(1837-06-23)[1][2][…]  або 26 червня 1837(1837-06-26)[4]
Місце народження	Новий Орлеан, Луїзіана, США[4]
Дата смерті	6 травня 1892(1892-05-06)[5][6][…]  (54 роки)
Місце смерті	Париж[4]
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Франція
Професії	композитор, хореограф, педагог, викладач університету, піаніст, музичний педагог
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Антуан Мармонтель  і Галеві Жак Франсуа Фроманталь
Відомі учні	Maurice Emmanueld , Поль Дюка , Edmond Dietd , Henri Büsserd , Mélanie Bonisd , Jeanne Sorbierd , Françoise Vacherd , Eugène Piffarettid  і Gabriel Piernéd
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера  і класична музика
Членство	Академія красних мистецтв Франції (5 червня 1892)[8]
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди	Римська премія
Батько	Jean-Baptiste Guiraudd
Мати	Adélaïde Croisillesd
Файли у Вікісховищі

Ернест Гіро (фр. Ernest Guiraud; 26 червня 1837, Новий Орлеан — 6 травня 1892, Париж) — французький композитор і педагог. Син викладача музики. У 15 років написав поставлену в Новому Орлеані оперу «Цар Давид» (на біблійну тему). У 1852 році переїхав до Парижа. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Антуан Мармонтель (фортеп'яно) і Фроманталь Галеві (композиція). У 1859 році при закінченні консерваторії отримав за кантату «Баязет і флейтист» Римську премію. У 1876 році був запрошений в Паризьку консерваторію професором по класу гармонії, а з 1880 року вів клас композиції; серед його учнів — Поль Дюка і Клод Дебюссі. Основні твори Гіро — опери, що виконувалися на сценах паризьких театрів; найкраща серед них — «Пікколіно» (пост. 1876). Близький друг Жоржа Бізе, після смерті якого переробив розмовні діалоги опери «Кармен» в речитативи і склав другу сюїту з музики до п'єси «Арлезіанка». Інструментував оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.

Написав навчальний посібник «Практичний курс інструментовки» (фр. Traité pratique d'instrumentation; 1892), який в майбутньому неодноразово перевидавалися та в 1933 році був розширений Анрі Бюссером.

Помер 6 травня 1892 року в Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез^[9]. Після його смерті Сен-Санс зайнявся (за участю П. Дюка) закінченням його опери «Брунгільда», яка отримала потім назву «Фредегонда»^[fr] і на своїй прем'єрі 16 грудня 1895 року успіху не мала^[10].

• Опера «Пікколіно»
• Балет «Гретна Грін»
• Кантата «Баязет»