Емілі Сент-Джон Мандел

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сент-Джон.
Емілі Сент-Джон Мандел
англ. Emily St. John Mandel
Емілі Сент-Джон Мандел у 2015 році
Народилася1979(1979)
Merville[d][1] або Британська Колумбія, Канада[2]
Країна Канада
 США
Діяльністьписьменниця
Сфера роботинаукова фантастика[2] і науково-фантастична літератураd[2]
Alma materThe School of Toronto Dance Theatred
Мова творіванглійська
Роки активності2009 — дотепер
Напрямокнаукова фантастика
Жанрроман
Magnum opusМоре спокою (роман)d, Станція Одинадцять (роман)d і Скляний готель
У шлюбі зКевін Мандел[3]
НагородиПремія Артура Кларка (2015)
Книжкова премія Торонто[en] (2015)
Сайт: emilymandel.com
CMNS: Емілі Сент-Джон Мандел у Вікісховищі

Емілі Сент-Джон Мандел (англ. Emily St. John Mandel; нар. 1979, Комокс, Канада) — канадська письменниця у жанрі наукової фантастики[4].

Біографія

Емілі Сент-Джон Мандел народилася у 1979 році у місті Комокс, Британська Колумбія, Канада[5]. Вона залишила школу у віці 18 років, щоб вивчати контемпорарі-денс у Школі театру танців у Торонто[en]. Недовго жила у Монреалі до того, як переїхала до Нью-Йорку[3].

Мандел опублікувала чотири романи. ЇЇ четверта книга — «Станція Одинадцять»(інші мови) (Station Eleven), постапокаліптичний роман, дія якого відбувається у недалекому майбутньому у світі, який постраждав від наслідків вірусу, та оповідає про трупу шекспірівських акторів, що подорожує по містах у районі Великих озер. Роман був номінований на Національну книжкову премію[en][6], нагороду «PEN/Faulkner» за художню літературу[en][7], жіночу літературну премію Бейліз[8][9] та отримав премію Артура Кларка[10][11] і книжкову премію Торонто[en][12]. Однойменний мінісеріал на основі роману вийшов на HBO Max 16 грудня 2021 року[13].

Твори

Дослідження

Мандел написала статтю, у якій детально проаналізувала статистику, що стосується романів з назвами «The ___'s Daughter» (укр. «Донька ___»)[14].

Вона написала схожу статтю, у якій детально проаналізувала статистику, що стосується романів, які мають у своїй назві слово «girl» (укр. «дівчина»). Одним з її відкриттів стало те, що дівчина зі значно більшою ймовірністю опиняється мертвою в кінці, якщо автор книги — чоловік[15][16].

В обох дослідженнях Мандел використовувала базу даних сайту Goodreads.

Примітки

  1. ↑ https://sixtysixmag.com/emily-st-john-mandel/
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Kirch, Claire (9 березня 2012). Emily St. John Mandel: Once a Dancer, Now a Noir Phenom. Publishers Weekly. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  4. ↑ «Mandel, Emily St. John 1979– --» in Contemporary Authors, v. 301. Gale, 2010.
  5. ↑ Emily St. John, Mandel (1979–). ABC Bookworld. 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  6. ↑ Charles, Ron (15 жовтня 2014). National Book Awards finalists announced. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
  7. ↑ PEN/Faulkner Award. 2015. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 20 вересня 2015.
  8. ↑ Baileys women's prize for fiction longlist – in pictures. the Guardian. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2015.
  9. ↑ Review by S. Nunez, September 14, 2014, O.K., Now It's Time to Panic Emily St. John Mandel's ‘Station Eleven,’ a Flu Apocalypse [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] New York Times Book Review, 119:37, Retrieved 25 August 2015
  10. ↑ Anders, Charlie Jane (6 травня 2015). Station Eleven Wins This Year's Arthur C. Clarke Award!. io9. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 20 вересня 2015.
  11. ↑ Arthur C Clarke award goes to 'elegy for the hyper-globalised present'. The Guardian. London. 6 травня 2015. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 15 травня 2015.
  12. ↑ «Emily St. John Mandel wins 2015 Toronto Book Award» [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Toronto Star, October 15, 2015.
  13. ↑ Надтока, Світлана (6 грудня 2021). Від Відьмака до Ейфорії. Головні серіали зими. Korrespondent.net. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  14. ↑ The ___’s Daughter. Millions. Архів оригіналу за 2 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
  15. ↑ The Gone Girl With The Dragon Tattoo On The Train. FiveThirtyEight, 27 Oct 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 5 березня 2017.
  16. ↑ On the train, gone, or with a tattoo: what happens to all those 'Girls' in book titles?. the Guardian, 31 Oct 2016. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.

Посилання

  • Офіційний сайт(англ.)