Ельза Радзиня, повне ім'я Радзиня Ельза Янівна (латис. Elza Radziņa; ( 10 лютого 1917(19170210), Харків, Російська імперія — 18 серпня 2005, Рига, Латвія) — радянська, латвійська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Латвійської РСР (1956). Народна артистка Латвійської РСР (1967). Народна артистка СРСР (1976).
Біографія
Народилась 10 лютого 1917 р. в Харкові. Працювала в Єлгавському (1945—1953) й Валміерському (1953–54) театрах, а з 1954 р. — в Театрі драми ім. А. Упіта.
У кіно зіграла близько сорока ролей. Яскрава характерна актриса.
Померла 18 серпня 2005 року в Ризі.
Фільмографія
Грала у фільмах: «Гамлет» (1964, Гертруда, королева), «Едгар і Крістина» (1966), «Остання реліквія» (1969), «Король Лір» (1970, Гонерілья, дочка Ліра), «Вій, вітерець!» (1973, Приз за найкращу жіночу роль Всесоюзного кінофестивалю в Тбілісі, 1972), «Наперекір долі» (1975), «Смерть під вітрилом», «Фаворит» (1976), «Театр» (1978), «Інспектор Гулл» (1979, місис Берлінг), «Таємниця „Чорних дроздів“» (1983) та ін.
Знялась в українських кінокартинах: «Берег надії» (1967, Мері Джонсон), «Як гартувалась сталь» (1975, 2 с, Ірина Олександрівна), «Ми звинувачуємо» (1985, мати Пауерса).
Література
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
|---|
| Словники та енциклопедії | |
|---|
| Нормативний контроль | |
|---|
