Едуард Адольф Дрюмон (фр.Édouard Adolphe Drumont; 3 травня1844 — 3 лютого1917, Париж) — журналіст і католицький письменник, відомий як антисеміт і французький націоналіст.
Біографія
Друмон народився в Парижі 3 травня 1844 року в родині декораторів порцеляни з Лілля. У сімнадцять років його батько помер, і він залишив сім'ю, щоб заробляти собі на життя.[8]
Спочатку він був на державній службі, але згодом став співробітником видавництва й автором численних різноманітних праць, серед яких «Мій старий Париж» (1879), нагороджений Французькою академією.
У книзі «Єврейська Франція» (фр.La France Juive), що вийшла у 1886 році, Друмон критикував роль євреїв у Франції та виступав за їхнє виключення з суспільства. У 1892 році Друмон заснував газету «Вільна Франція» (фр.La Libre Parole), яка стала платформою для агресивного антисемітизму.
З 1898 по 1902 рік Едуард Друмон представляв департамент Алжир у Палаті депутатів Третьої республіки. На нього подали до суду за звинувачення депутата парламенту в отриманні хабаря від відомого єврейського банкіра Едуарда Альфонса Джеймса де Ротшильда за ухвалення потрібного банкіру законопроєкту. Друмон привернув багато прихильників і був одним з основних джерел антисемітських ідей, які згодом підхопили нацисти.[К 1] Він скористався Панамським скандалом[9] і досяг вершини своєї сумної слави під час «Справи Дрейфуса», в якій він був найзапеклішим обвинувачем Альфреда Дрейфуса.
За свої антипанамські статті Друмон був засуджений до трьох місяців ув'язнення. У 1893 році він даремно балотувався в Ам'єні; наступного року він виїхав до Брюсселя. Справа Дрейфуса допомогла йому повернути популярність, і в 1898 році він повернувся до Франції, був обраний депутатом від першого департаменту Алжиру, але зазнав поразки як кандидат на переобрання в 1902 році.
Бувши забобонним, Дрюмон носив із собою корінь мандрагори й напав на Жоржа Буланже, спираючись на пальміру.
Полеміка про «Старий Париж»
Його праця «Старий Париж» (фр.Mon vieux Paris), опублікована в 1878 році, є коментованим оглядом столиці. Цей огляд перемежовується тужливими роздумами, сповненими жалю. На думку його недоброзичливців, через присвійний займенник «mon» назва вказує на упереджене бачення і демонструє консервативне ставлення, використовуючи термін «oud».
У ній Друмон засуджує Париж 1878 року, пророкуючи занепад «міста вогнів». Його опоненти вбачають в описі Пале-Рояль вираз його монархічних переконань і ненависті до республіканського Парижа:
Чого ще ми не могли знайти в Пале-Роялі? Він був посеред міста, як столиця цієї розпусти, яка зараз розкидана по всьому місту.
Оригінальний текст (фр.)
Que ne trouvait-on pas, d'ailleurs, au Palais-Royal ? Il était au milieu de la ville comme la capitale de cette débauche, maintenant disséminée un peu partout.
Його опоненти вбачають у цьому передвістя реакційних теорій його твору «Молода Франція» (фр.La France Juive):
Польська Франція скоро стане нічим іншим, як мережею вокзалів; десять або двадцять хвилин затримки, буфет, і мандрівний єврей — не більше, ніж подорожній, що повернувся.
Оригінальний текст (фр.)
La France, remise à neuf, ne sera bientôt plus qu'un réseau de gares; dix ou vingt minutes d'arrêt, buffet, et le Juif-Errant lui-même n'est plus qu'un voyageur rétrograde..
Твори
Mon vieux Paris, 1878
Les Fêtes nationales à Paris, 1878
Le Dernier des Trémolin, 1879
Papiers inédits du Duc de Saint-Simon, 1880
La mort de Louis XIV, 1880
La France Juive, 1886
La France Juive devant l'opinion, 1886
La Fin d'un monde, 1889
La Dernière Bataille, 1890
Le Testament d'un antisémite, 1891
Le Secret de Fourmies, 1892
De l'or, de la boue, du sang-Du Panama á l'anarchie, 1896
Mon vieux Paris Deuxième Série, 1897
La tyrannie maçonnique, 1899
Les juifs contre la France, 1899 - Les Juifs et l'affaire Dreyfus
Les Tréteaux du succès, figures de bronze ou statues de neige, 1900
Les Tréteaux du succès, Les héros et les pitres, 1900
Le peuple juif, 1900
Vieux portraits, vieux cadres, 1903
Sur le chemin de la vie, 1914
Коментарі
↑див. також «У 1886 році французький антисеміт Едуард Друмон опублікував La France Juive, створивши фальшивий кошмарний образ Франції, де домінували євреї, отруйне насіння якого принесло плоди, коли урядовці Віші співпрацювали у масових вбивствах французьких євреїв» в Adam Keller, Drumont's Jewish discipl.
.jpg)
