PROFILPELAJAR.COM

	Діонісій Збируйський; Dionizy Zbirujski
	Єпископ Холмський і Белзький
	Єпископ Холмський і Белзький
1585 — 18 листопада 1603
Церква:	Руська унійна церква
Попередник:	Леонтій Пелчицький
Наступник:	Арсеній Андрієвський
Народження:	перша половина XVI століття; Красностав, Холмська земля, Руське воєводство, Королівство Польське
Смерть:	18 листопада 1603; Холм, Руське воєводство, Річ Посполита
Дружина:	Анна Іляшевич
Діти:	Михайло Збируйський
Єпископська хіротонія:	бл. 1586

Діоні́сій Збиру́йський (у миру Дмитро Грицкович Збируйський, пол. Dionizy Zbirujski, лат. Dionysius Zbiruisky; ? — 18 листопада 1603 р.) — український церковний діяч XVI століття. Єпископ Холмський і Белзький Київської митрополії (1585 —1603 рр.), спершу як православний, згодом як греко-католицький. Прихильник укладення Берестейської унії.

Життєпис

Діонісій Збируйський, у миру Дмитро Грицкович, був православним міщанином та митним писарем у Красноставі. Був одружений з Анною Іляшевич — дочкою православного холмського єпископа Захарії Іляшевича. Відомо, що мав сина Михайла.^[1]

Перші письмові згадки про номінацію Діонісія Збируйського на єпископа Холмського датуються 25 жовтня та 24 листопада 1585 року. Бувши єпископом Холмським, владика Діонісій брав участь у підготовчих синодах стосовно укладення унії з Римською церквою. Зокрема, 1590 року в місті Белзі за ініціативи львівського єпископа Гедеона (Балабана) відбулась нарада єпископів Холмського і Белзького Діонісія Збируйського, Луцького Кирила Терлецького, Пінського і Турівського Леонтія Пелчицького, на якій, зокрема, обговорювалось питання унії з РКЦ.^[2]

22 червня 1595 р. Діонісій Збируйський поставив свій підпис під спільним документом руських ієрархів, яким вони звертались до папи Климента VIII, висловлюючи бажання укласти унію.^[3] В 1596 р. підписався під документами Берестейської унії, ставши таким чином першим греко-католицьким єпископом Холмської єпархії. 28 жовтня 1595 року єпископ отримав, актом короля Сигізмунда III Вази, під своє управління Лещинський монастир в Пінському повіті, хоча так і не зміг це виконати, тому що монахи даного монастиря не прийняли унії й залишились вірними православній вірі. Був відомий своїм запальним характером, про що свідчать скарги про побиття, подані кількома священниками Холмської єпархії.

Ймовірно, за версією польського біографа Каспера Несецького, мав родовий герб Костеша.^[4]

Примітки

↑ Акты, издаваемые Виленскою Археографическою коммиссіею, 1892.— С. CLIV-CLV.
↑ Kazimierz Chodynicki. Bałaban Gedeon (Hryhory) († ok. 1618) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— S. 249—250. ISBN 8304034840 (пол.)
↑ Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 300.
↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. (пол.) S. 712