Дяченко Олександр Ілліч
Народився	10 січня 1956(1956-01-10) (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Галузь	скульптура[1]
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979)
Вчителі	Мисько Еммануїл Петрович
Знання мов	українська[1]
Членство	Спілка радянських художників України
Батько	Дяченко Ілля Олександрович
Мати	Дяченко Валентина Олексіївна
Брати, сестри	Дяченко-Цах Оксана Іллівна

Олександр Ілліч Дяче́нко (нар. 10 січня 1956, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1987 року. Син художників Валентини та Іллі Дяченків, брат графіка Оксани Дяченко-Цах.

Народився 10 січня 1956 року в місті Києві (нині Україна). 1979 рокузакінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався в майстерні Емануїла Миська. Живе у Києві, в будинку на проспекті Любомира Гузара, № 12^[2].

Працює у галязях станкової та монументальної скульптури, віддаючи перевагу шамоту. Серед робіт:

станкова скульптура

монументальні роботи

• фонтан у операційному залі Національного банку України (1995);
• надгробний пам'ятник на могилі Миколи Амосова в Києві на Байковому кладовищі (2003, у співавторстві).

Брав участь в реконструкції пам'ятника княгині Ользі у Києві (автор фігури Андрія Первозванного).

Учасник республіканських, всесоюзних, міжнарожних мистецьких виставок і скульптурних пленерів з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988 році, Чернігові у 2000 році. У 1987 році отримав 2-гу премію на Всесоюзній виставці «Молодість країни» та у 1991 році — 1-шу премію на бієнале «Відродження» у Львові.

Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому художніх музеях.

• Я. О. Хоменко. Дяченко Олександр Ілліч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.