Петро́ Ю́рійович Дя́тлов (або Дя́тлів, як він писав у автобіографії та підписувався в документах; *13 лютого 1883, м. Стародуб, Чернігівська губернія — †3 листопада 1937, ур.Сандармох, Республіка Карелія) — український політичний діяч, революціонер, перекладач, редактор і публіцист.

Жертва сталінського терору.

Народився у м. Стародуб Чернігівської губернії у сім'ї нащадкових ремісників. Закінчив Ніжинську гімназію. Вчився у Московському університеті, Петербурзькому політехнікумі, але не закінчив їх — відрахований як неблагонадійний. Дотримуватися лівих поглядів, вступив до товариства «Громада», а згодом до Революційної української партії та її наступниці УСДРП. Висланий царським урядом за межі Російської імперії.

Закінчив Віденський університет та здобув вищу технічну освіту в Празі.

Під час Першої світової війни співпрацював із Союзом визволення України.

Після подій жовтня 1917 в Петербурзі — працівник дипломатичного представництва радянської влади у Берліні. З липня 1924 працював у Празі. З 1925 — в УСРР (м. Харків), був ученим секретарем Наркомосу, перекладачем і редактором Держвидавництва. Професор, завідувач кафедри політекономії Харківського інституту комунального господарства.

Зазнав гонінь більшовицької влади з 1929 року. Арештований 1933 у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР засуджений за статтею 54-11 Кримінального кодексу УРСР на 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання у Свірлагу, потім на Соловках (з лютого 1936 року).

Особливою трійкою НКВС 9 жовтня 1937 засуджений до найвищої кари. Розстріляний в урочищі Сандармох у числі 265 політичних в'язнів 3 листопада 1937 року.

Реабілітований Харківським облсудом 9 травня 1958 року та Архангельським облсудом РРФСР 5 листопада 1959 року.

З чеської — Готфрида Келлера, Божени Нємцової, Алоїса Їрасека.

З української: Лесі Українки, Бориса Грінченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Ольги Кобилянської та ін.

З російської — В. Леніна.

• Ю. П. Лавров. Дятлов Петро Юрійович [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 510. — ISBN 966-00-0405-2.
• Н. М. Сидоренко. Дятлов Петро Юрійович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Шуйський Ігор. http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/revolyutsioner,_yakiy_nikoli__ne_prosiv_pro_pomiluvannya.html [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Шуйський І.В.. Дятлов Петро (1883—1937), завідувач кафедри політекономії Харківського інституту комунального господарства [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.].
• Списки громадян, розстріляних у 1937—1938 рр.. (10 ТОМІВ «ЛМ»)(рос.)
• Ігор Роздобудько. Стародубщина у 20-30-х рр. 20-го ст. // Стародубщина. Нарис українського життя краю. [Архівовано 26 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 262—263.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.