PROFILPELAJAR.COM

Чорний дрізд

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Дроздові (Turdidae)
Рід:	Дрізд (Turdus)
Вид:	Чорний дрізд

Біноміальна назва

Turdus merula
Linnaeus, 1758

Мапа поширення чорного дрозда

Посилання

Вікісховище:	Turdus merula
Віківиди:	Turdus merula
EOL:	45510215
ITIS:	179757
МСОП:	103888106
NCBI:	9187
Fossilworks:	365958

Спів

Спів чорного дрозда

Дрізд чо́рний^[1], або кіс, род. в. ко́са^[2] (Turdus merula) — вид птахів роду дроздів (Turdus) родини дроздових (Turdidae). Поширений майже по всій території Європи, інтродукований в Новій Зеландії та Австралії. В Україні — гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Опис

Чорний дрізд — птах, розміром значно менший за галку, але удвічі більше горобця. Маса тіла 80-110 г, довжина тіла близько 25 см. Дорослий самець цілком чорний; дзьоб і навколоочне кільце жовті або жовтогарячі; ноги темно-бурі. Доросла самка темно-бура; низ світліший, з нечіткими темно-бурими плямами на волі; дзьоб темно-бурий; жовтого навколоочного кільця нема. Молодий птах подібний до дорослої самки, але світліший, зі світлими плямами зверху і темними — знизу. Від гірського дрозда відрізняється суцільно темним забарвленням крил і відсутністю білої смуги на волі, а дорослий самець — також однотонно жовтим дзьобом та жовтим навколоочним кільцем.^[3]

Чорний дрізд – майстер вишуканого імітування різних звуків. Своє вокальне соло він нерідко прикрашає свистом, яким хазяї підзивають до себе своїх собак, виском автомобільних гальм, свистом чайника або дзвінками телефонів^[4]

Поширення та умови існування

Дрозди живуть у лісах з будь-яких деревних порід. Вони селяться як у теплих тропічних лісах, так і в північних гаях, навіть у чагарниках та саванах, а останнім часом — і в міських парках та садах.

Поширені в більшості країн Європи. Ареал з Європи доходить до північного узбережжя Середземного моря Африки. У меншій кількості, чорні дрозди розповсюджені від берегів Чорного моря до берегів Каспійського моря. Невелике поширення чорних дроздів є у Індії та у більшій чисельності на півострові Індокитай. Менша за кількістю популяція є по всій Австралії та Новій Зеландії.

В Україні чорний дрізд є одним з найпоширеніших видів дроздів.

Розмноження

Гніздо будує не високо над землею, будує з ґрунту, обмазує землею. Іноді краде землю з квіткових горщиків. Гнізда дрозди в'ють із тоненьких сухих прутиків, моху, корінців, та інших стеблин. Усередині з посиленою дбайливістю чорні дрозди викладають суху траву. У гнізді чорного дрозда найчастіше 2-4 яйця, забарвлених в зеленуватий, або синюватий колір, з крапочками рудого кольору. Пташенята народжуються безпомічними. Розміром вони трохи менші за горобця.

Коли до гнізда наближається чужий, зазвичай самець, сміливо атакує ворога. А якщо оборона не приносить результату, дрізд прикидається хворим і кульгавим, ідучи і ведучи за собою, ворога подалі від гнізда.

Живлення

Живляться дрозди цього виду комахами, слимаками, черв'яками, рідше всякими ягодами. Чорний дрізд дуже любить дощових черв'яків, уміє витягати їх із землі, не розриваючи на частини.

Цікаві факти

Традиційне для більшості слов'янських народів, у тому числі українських гуцулів, ім'я цього птаха дало назву низці географічних об'єктів. Серед найвідоміших:

історична область Сербії, а нині частково визнана самопроголошена держава — Косово.^[5]
один із відомих культурних осередків Гуцульщини — місто Косів^[6].

Див. також: Косово (значення) та Косівщина

Галерея

Гніздо
Самиця чорного дрозда
Чорний дрізд з лейкізмом
яйце Turdus merula merula - Тулузький музей

Примітки

↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Б. Д. Грінченко. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958–1959
↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
↑ Співи Птахів (19 липня 2019), Дрізд чорний (рідкісні звуки птахів) [Turdus merula / Чёрный дрозд ] - співи птахів, процитовано 19 липня 2019
↑ О. О. Бірюкова. Феномен Косовського конфлікту: етнополітичний аспект аналізу^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Історія Косова на сайті Kosiv Art. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 19 грудня 2017.