Через холодостійкість рослини його латинська назва, у свою чергу, була використана для позначення дріасу — етапу останнього обледеніння.
Ботанічний опис
Дріада — вічнозелений ґрунтопокривний або сильно розпластаний гіллястий чагарник.
Кореневища та верхні частини стебла оточені залишками відмерлих черешків прикореневого листя.
Листки, що розвиваються на кінцях стебел, шкірясті з лискучою верхньою стороною, білоповстистою нижньою; часто покриті точковими залозками.
Квітконоси прямостоячі, як правило, одноквіткові. Великі квітки з вісьмома — дев'ятьма (десятьма) чашолистками та пелюстками зазвичай білого кольору, зрідка жовтого. Гіпантій увігнутий, як правило, з залозками. Зовнішньої чашечки немає. Пелюстки довші за чашолистки. Квітколоже опукле з численними тичинками та маточками. Приймочка верхівкового стовпчика проста.
Плід — довгаста сім'янка з перисто-волосистим стовпчиком.
↑Dryas. The Plant List (2010). Version 1. Published on the Internet; http://www.theplantlist.org(англ.). Royal Botanic Gardens, Kew and Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 21 січня 2011. Процитовано 29 жовтня 2011. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |work= (довідка)
↑Entry for Dryas L.NCU-3e. Names in current use for extant plant genera. Electronic version 1.0(англ.). International Association for Plant Taxonomy. 24 вересня 1997. Архів оригіналу за 6 травня 2009. Процитовано 29 жовтня 2011.
Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного; Редкол.: Ю.Н. Прокудин, Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.И. Чопик; Авт.: М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин, А.И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.