PROFILPELAJAR.COM

Дора д'Істрія
Дора д'Істрія
рум. Elena Ghica
При народженні	рум. Elena Ghica
Народження	3 лютого 1828 або 22 січня 1828; Бухарест, Румунія[…]
Смерть	17 листопада 1888 (60 років)
	Флоренція, Королівство Італія[…]
Поховання	Trespiano Cemeteryd
Країна	Волоське князівство[d]
Релігія	православ'я
Діяльність	художниця, письменниця, есеїстка, історикиня, мандрівниця, альпіністка
Член	Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Національна академія дей-Лінчей
Батько	Mihail Ghicad
У шлюбі з	Alexander Koltsov-Massalskid
Автограф
	Дора д'Істрія у Вікісховищі

Княгиня Олена Михайлівна Кольцова-Мосальська, уроджена Гіка (22 січня 1828 в Бухаресті, Румунія — 15 листопада 1888^[5] у Флоренції, Італія) — румунська художниця, письменниця та альпіністка, яка довгий час жила в Російській імперії. Друкувалася під псевдонімом Дора д Істрія (Dora d Istria)^[6].

Життєпис

Олена Гіка, що народилась 1828 року, походила з князівського роду Гіка (Ghika), витоки якого шукають в Албанії. Вихідці з цього роду з середини XVII століття були молдавськими і валаськими господарями. Її батьком був князь Міхай Гіка, а господарю Молдавії Григорію IV Гіка вона доводилася племінницею^[7].

Княгиня Кольцова-Мосальська отримала в юності прекрасну освіту, яку потім продовжила за кордоном. Була поліглотом, вільно володіла більш ніж десятьма мовами, в тому числі румунською, російською, італійською, німецькою, англійською, французькою, латинською, давньо- і новогрецькою, албанською та ін. В столиці Пруссії вона справила велике враження на Александера фон Гумбольдта своїм знанням давньогрецької мови.

У 1849 році в Яссах одружилась з російським офіцером князем Олександром Кольцовим-Мосальским. Подружжя жило в Російській імперії до смерті князя в 1875 році^[8].

Потім Олена Кольцова-Мосальська багато подорожувала країнами Європи, відвідала Швейцарію, Францію, Ірландію, Грецію і Анатолію. Побувала в США.

У 1885 році піднялася з провідником на вершини Монблана та Мьонха в Альпах, ставши, таким чином, першою російської альпіністкою.

За станом здоров'я змушена була переселитися з Росії до Італії у Флоренцію, де прожила до своєї смерті. Померла від защемлення грижі, похована на міському кладовищі Треспіано.

Творчість

Рано проявилися художні нахили Олени Гіки, які вона розвивала, навчаючись живопису в Дрездені, потім у Відні, Венеції та Берліні.

У Санкт-Петербурзі Олена Кольцова-Мосальська брала активну участь у мистецькому житті столиці. За свої пейзажі, виставлені в Академії мистецтв, була удостоєна нагороди. Полотна княгині, що відрізняються тонкою технікою і насиченим колоритом, головним чином, зображували природу та архітектуру країн південної Європи. Була представницею російського та західноєвропейського художнього напряму бідермаєр.

У 1855 році виступила на літературній ниві з книгою «La vie monastique dans l'eglise orientale» (яка потім неодноразово перевидавалася). Писала французькою під псевдонімом Графиня Дора Д Істріа (Comtesse Dora d Istria)^[6].

Написала низку статей з історії мистецтва, літератури, політичних, соціальних і релігійних питань в часописах та газетах майже всіх європейських країн. Своїми літературними творами і публіцистикою здобула популярність в Європі.

Олена Кольцова-Мосальська входила до багатьох європейських наукових товариств, зокрема, Італійської Академії.

Грецьким парламентом їй було присвоєно звання «великої громадянки» і почесне громадянство від багатьох італійських міст.

Олена Кольцова-Мосальська почала вивчати історію Албанії в 1866 році і стала головним захисником албанської справи в Західній Європі, незважаючи на те, що ніколи не вивчала албанську мову.^[9] Її книзі «Gli Albanesi in Rumenia» передувала низка статей про національності з Південно-Східної Європи та їхню боротьбу за незалежність. Після появи статей про етнічну ідентичність Румунії (1859), Греції (1860) та Сербії (1865), Дора д'Істрія опублікувала в 1866 році статтю про особливості албанської національності за народними піснями.^[10] Дослідження було перекладено албанською мовою в 1867 році італо-албанським патріотом Дімітером Камардою^[11]. Після цього з'явилась революційна поема, яка закликаючи албанців піднятися на визвольну боротьбу проти османів^[12]^[10]

Відтепер Дора д'Істрія стала відома в албанських націоналістичних колах, які використовували її ім'я, щоб отримати підтримку у своїй справі. Ця ситуація була взаємною і також стимулювала їй ще більше працювати в даній тематиці (особливо її листування). Вона співпрацювала з багатьма албанськими патріотами.^[11] Після публікації Глі Альбанесі в Румунії … албанські націоналісти в Італії оголосили Олену Гіку некоронованою королевою Албанії.

Твори

La vie monastique dans l'eglise orientale (1855, 3-е изд., 1858);
Les femmes en Orient (Цюрих, 1858; по-російськи в «Закордонному Віснику», 1865);
Excursion en Roumelie et en Moree (Цюрих, 1858);
Des femmes par une femme (Цюрих, 1864; російський переклад СПб., 1866);
Les roumains et la papaute;
La poesie des Ottomans (П., 1877, 2-е изд.);
Gli Albanesi in Rumenia (історія князів Гіка в XVII—XIX століттях) (2-е изд., Флоренція, 1873);
ряд статей у журналах і газетах.

Громадська діяльність

Олена Кольцова-Мосальська (Гіка) була обрана:

Почесним членом Афінського археологічного товариства (1860),
Членом Французького Географічного товариства (1866),
Член-кореспондентом Венеціанської академії (1868),
Почесним членом Академії Мілана (1868),
Почесним членом наукових товариств Трієста та Афін (1870),
Почесним президентом національного гімнастичного товариства Константинополя (1870),
Почесним президентом товариства Elicona Смірна (Азія) (1871),
Членом Академії в Урбіно (1871),
Член Товариства з розвитку італійського театрального мистецтва у Флоренції (1872),
Почесним віце-президентом Асоціації сприяння навчанню грецьких жінок (1872),
Членом римської академії (1873),
Почесним членом неапольської Академії Pitagorica (1873)
Членом Національної академії мистецтв Барселони,
Членом Інституту археології Буенос-Айреса (1873),
Членом Італійського товариства вивчення Сходу (1873) тощо.