Селище було засноване наприкінці ХІХ ст. німцями-колоністами. Прізвища першопоселенців — Дік, Енс, Вінгерт.
Теперішній будинок селищної ради — німецький. Нещодавно зруйновано ще одну німецьку будову — «стару школу», яка насправді першопочатково була житловим будинком.
Німецьке кладовище зруйноване в радянські часи. На його місці збудовано Будинок культури.
У селі діяли молочарня, цегельня, млин. Досі збереглись силосні вежі. Під час Першої світової війни або ж у перші повоєнні роки німці виїхали (можливо, були депортовані царським урядом). Сусіди почали громити колонію та розбирати будівлі. Щоб врятувати їх господарство від занепаду мешканці села створили комуну. У 1920 р. радянська влада конфіскувала майно комуни та створила «радгосп № 14» (нині — ТОВ «Артема-9», яке визнано банкрутом і не працює).
1929 р. радгосп було реорганізовано та перейменовано на радгосп № 9 імені Артема.
Під час Голодомору 1932—1933 рр. селище стало прихистком для кількох сімей із голодуючих сіл.
Освіта
У селі працює дитячий садок № 5 «Берізка» та Степанівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів[1] відділу освіти Костянтинівської райдержадміністрації[2].
