Ця особа має подвійне британське прізвище[en] Белл Бернелл. «Белл» є не середнім іменем, а невіддільною частиною прізвища.

Джоселін Белл Бернелл
англ. Jocelyn Bell Burnell
Ім'я при народженні	англ. Susan Jocelyn Bell Burnell
Народилася	15 липня 1943(1943-07-15)[1]  (81 рік) Lurgand, Арма, Північна Ірландія, Велика Британія
Місце проживання	Арма
Країна	Велика Британія
Діяльність	астрономка, астрофізикиня, фізикиня
Alma mater	Університет Глазго
Галузь	пульсар  і астрономія
Заклад	Відкритий університет  Університет Саутгемптона  Університетський коледж Лондона  Батський університетd
Посада	президент[d][2] , President of the Royal Society of Edinburghd , чинний президентd[3]  і канцлер[4]
Науковий керівник	Ентоні Х'юїш
Членство	Національна академія наук США[5][6]  Лондонське королівське астрономічне товариство  МАС[5][7]  Американське астрономічне товариство[5][8]  Американське філософське товариство  Американська академія мистецтв і наук[9]  Лондонське королівське товариство[10]
У шлюбі з	Martin Burnelld
Діти	Gavin Burnelld
Нагороди	премія Беатріс Тінслі (1986) член Лондонського королівського товариства (2003) медаль Гершеля (1989) Albert A. Michelson Medald (1973) 100 жінок (BBC) (2014) член Королівського товариства Единбургаd (2004) Премія пам'яті Роберта Оппенгеймера (1978) Велика медаль Французької академії наук (2018) премія Майкла Фарадея (2010) Магелланівська премія (2000) Special Breakthrough Prize in Fundamental Physicsd (2018) Лекція Карла Янського (1995) Королівська медаль (2015) золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (11 червня 2015) Fellow of the Institute of Physicsd Почесний доктор Університету Валенсіїd (2017) почесний доктор Гарвардського університетуd (2007) honorary degree of the University of Leedsd (2000) honorary doctor of the University of Sussexd (1997) honorary doctor of Durham Universityd (2007) почесний доктор Університету Макгіллаd (2015) почесний доктор Альбертського університетуd (2016) honorary doctor of the Willamette Universityd (2019) honorary Fellow of the Learned Society of Walesd (2020) медаль Карла Шварцшильда (2021) Esther Hoffman Beller Lectureshipd (2021) Sven Berggren prized (2012) Президентська медаль (2017) премія Жуля Жансена (2022) Swarthmore Lectured премія пам'яті Ріхтмаєра (2023) Edinburgh Medald (1999)
Джоселін Белл Бернелл — запис голосу. Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.
Особ. сторінка	physics.ox.ac.uk/our-people/bellburnell
Джоселін Белл Бернелл у Вікісховищі

Сьюзен Джоселін Белл Бернелл (15 липня 1943(1943-07-15) , Lurgan^d, Арма) — британська астрофізикиня. Першовідкривачка нового класу астрономічних об'єктів — пульсарів^[11][12].

Членкиня Королівського товариства Единбурга (2004), його президентка в 2014-2018 роках (перша жінка на цій посаді); членкиня Лондонського королівського товариства (2003) і Американського філософського товариства (2016), іноземна членкиня Національної академії наук США (2005). Відзначена медаллю Гершеля (1989) та іншими відзнаками.

Белл Бернелл народилася в Лургані^[en] у графстві Арма в Північнії Ірландії, в родині М. Еллісон і Г. Філіпа Белла^[13]. Їхній заміський дім називався «Усамітнення» (Solitude), і вона виросла там зі своїм молодшим братом і двома молодшими сестрами^[14]. Її батько був архітектором, який допомагав проєктувати планетарій Арма^[15], і під час її візитів туди співробітники планетарію заохочували її до занять астрономією^[16]. Їй також подобалися книжки її батька з астрономії.

З 1948 по 1956 рік^[13] Джлселін відвідувала підготовче відділення Лурганського коледжу^[en][13]. У той час, коли хлопчикам було дозволено вивчати технічні предмети, дівчата мусили вивчати такі предмети, як кулінарія та вишивання хрестиком. Белл Бернелл змогла вивчати науку лише після того, як її батьки та інші кинули виклик політиці школи^[17].

Вона провалила іспит 11+^[en] для випускників початкових шкіл, і батьки відправили її до Маунт-скул^[en][18], квакерської школи-інтернату для дівчат у Йорку в Англії, де вона закінчила середню освіту в 1961 році^[14]. Там на неї справив приємне враження її вчитель фізики Тіллот, який вчив, що не треба запам'ятовувати багато фактів, а достатньо розуміти кілька ключових концепцій і виводити з них решту. За спогадами, Белл, Тіллот показав їй, наскільки легкою була фізика.

Після закінчення школи Белл вступила до Університету Глазго, де в 1965 році отримала ступінь бакалавра натурфілософії (фізики) з відзнакою. Потім вона вступила до аспірантури Кембриджського університету. В аспірантурі працювала з Ентоні Г'юїшем та іншими над створенням Міжпланетної сцинтиляційної решітки неподалік від Кембриджа для вивчення квазарів, які тільки щойно відкрили. У 1969 році здобула ступінь доктора філософії в коледжі Нью-Холл^[en] Кембриджського університету^[18].

Аспіранткою Белл відкрила пульсари — разом зі своїм науковим керівником Ентоні Г'юїшем. Той розробив радіотелескоп для спостереження компактних джерел радіовипромінювання, наприклад, квазарів, який побудували своїми руками кілька студентів, включаючи Белл. Під керівництвом Г'юїша вона, збираючи матеріал для дисертації, поодинці займалася експлуатацією радіотелескопу і переглядом записів його самописців, а їх за день накопичувалося понад 30 метрів, в пошуках сигналів від компактних джерел. Белл навчилася відрізняти шуми від потрібних сигналів. Через півтора-два місяці після початку пошуку вона звернула увагу на дивні речі в записах: деякі їх відрізки не були схожі ані на сигнал від компактного джерела, ані на шуми, й належали до однієї й тієї ж ділянки неба. Белл припустила, що це сигнали від точкового джерела — зорі, однак проміжок між імпульсами був замалий для змінних зірок — всього лише секунда з третиною. Г'юїш вважав, що ці сигнали пов'язані з людською діяльністю. Однак Белл продовжила їх вивчення і зуміла переконати Г'юїша провести більш детальне дослідження, в результаті якого гіпотеза про їх земне походження відпала. Були залучені й інші вчені. Також не відкидалася можливість, що це були сигнали радіомаяка від позаземної цивілізації, джерело сигналу навіть отримало позначення «LGM-1» (від англ. Little green men — «маленькі зелені чоловічки»). Однак незабаром Белл виявила ще три сигнали приблизно такої ж періодичності, що виходили з трьох зовсім інших ділянок неба, і стало ясно, що це сигнали від представників нового класу астрономічних об'єктів.^[19]

Вчені направили дві статті в журнал «Nature»: першу — про відкриття першого пульсара, за сучасними уявленнями це — нейтронна зірка, що швидко обертається, PSR B1919+21^[en], і другу — про відкриття наступних трьох. У першій з цих статей, що вперше оголосила про відкриття пульсарів, було зазначено п'ять авторів; ім'я Г'юїша стояло першим, другим було ім'я Белл. Шведська королівська академія наук в своєму пресрелізі в 1974 році Нобелівської премії в галузі фізики нагородила Райлі та Г'юїша за новаторську роботу в області астрофізики, з особливою згадкою роботи Райлі над апертурним синтезом і вирішальної ролі Г'юіша у відкритті пульсарів. Таким чином, Г'юїш був відзначений Нобелівською премією разом з доктором Мартіном Райлі — без включення Белл, що стало спірним і викликало різкий осуд з боку астронома сера Фреда Гойла, також учня Г'юїша.

Український астроном Йосип Шкловський, лауреат медалі Кетрін Брюс 1972 року, був одним з небагатьох, хто відзначив внесок Джоселін Белл в розвиток світової астрономії: на генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу в 1970 році він сказав їй, що вона зробила найбільше астрономічне відкриття XX століття.

З 1991 року вона була професоркою Відкритого університету.

У 2001-2004 роках — деканка наук в Університеті Бата^[en].

У 2002—2004 роках президентка Королівського астрономічного товариства.

У 2008—2010 роках — президентка Інституту фізики; тимчасова виконувачка обов'язків президента після смерті свого наступника, Маршалла Стонгейма, на початку 2011 року, до жовтня, коли президентом став сер Пітер Найт.

У 2013 році називалася серед 100 найвпливовіших жінок Великої Британії за версією «Бі-бі-сі».

З жовтня 2014 року президентка Королівського товариства Единбурга. У квітні 2018 року на цій посаді її змінила Енн Гловер.

З лютого 2018 року ректорка (канцлерка) шотландського Університету Данді.

Іноземна почесна членкиня Американської академії мистецтв і наук (2018)

Те, що Сьюзен Белл не отримала визнання в Нобелівської премії з фізики 1974 року, відтоді є предметом суперечок. Белл допомогла побудувати Міжпланетний сцинтиляційний масив за два роки і спочатку помітила аномалію, іноді переглядаючи до 29 метрів паперових даних за ніч. Пізніше Белл стверджувала, що вона мусила наполегливо повідомляти про аномалії перед обличчям скептицизму від Г'юїша, який спочатку наполягав, що це було через втручання і техногенного характеру. Вона розповіла про зустрічі, проведені Г'юїшем і Райлі, на які вона не була запрошена.

У 1977 році вона прокоментувала питання: «По-перше, суперечки про демаркацію між керівником і студентом завжди важкі, й, імовірно, їх неможливо вирішити. По-друге, саме керівник несе остаточну відповідальність за успіх або провал проєкту. Ми чуємо про випадки, коли керівник звинувачує свого учня в невдачі, але ми знаємо, що це в основному провина керівника. Мені здається, справедливо, що він також виграє від успіхів. По-третє, я вважаю, що нобелівські премії принизили б їх, якби вони були присуджені студентам-дослідникам, за винятком надзвичайних випадків, і я не вірю, що це один з них. Нарешті, я не засмучена через це — зрештою, я в хорошій компанії, чи не так?».^{[джерело?]}

У 1968 році, між відкриттям другого і третього пульсарів, Белл заручилася з Мартіном Бернеллом, і незабаром вони одружилися. Пара розійшлась у 1989 році та офіційно розлучилася в 1993 році. За спогадами Белл Бернелл, коли вона вперше прийшла в обсерваторію з обручкою й хотіла поділитися гарною новиною зі своїми колегами, ті стали її критикувати. В той час вважали, що жінкам соромно працювати, і жінка працює лише тоді, коли її партнер не в змозі забезпечити сім’ю^[20].

Її чоловік був службовцем місцевої влади, і мусив подорожувати в різні куточки Великої Британії. Вона багато років працювала неповний робочий день, виховуючи їхнього сина, Гевіна Бернелла, який став фізиком, членом групи фізики конденсованих середовищ в Університеті Лідса^[21].

Зі шкільних років вона була активною квакеркою і працювала клерком на сесіях Британських щорічних зборів у 1995, 1996 та 1997 роках. З 2008 по 2012 рік Белл Бернелл також була секретаркою Центрального виконавчого комітету Всесвітнього консультаційного комітету Друзів. Вона виголосила лекцію Свортмора^[22] на Британській щорічній зустрічі квакерів в Абердіні 1989 року й виступила на пленарному засіданні Генеральної конференції Друзів у США в 2000 році^[23]. У 2013 році вона прочитала лекцію Джеймса Бекгауса, яка була опублікована в книзі під назвою "Роздуми астронома-квакера: Чи може наука також бути релігійною?" (A Quaker Astronomer Reflects: Can a Scientist also Be Religious?). В цій книзі Бернелл розмірковує про те, як космологічні знання можуть бути пов’язані з тим, що стверджує Біблія, квакерство та християнська віра загалом^[24].

Наукові нагороди:

• Медаль Альберта Майкельсона від Інституту Франкліна (1973, спільно з Г'юїшем)^[25]
• Премія пам'яті Роберта Оппенгеймера від Центру теоретичних досліджень Університету Маямі^[en] (1978)^[26]
• Премія Беатріс Тінслі від Американського астрономічного товариства (1986)^[27]
• Медаль Гершеля від Королівського астрономічного товариства (1989)^[28]
• Лекція Карла Янського від Національної радіоастрономічної обсерваторії (1995)^[29]
• Магелланова премія від Американського філософського товариства (2000)^[30]
• Обрана до Лондонського королівського товариства (2003)^[31]
• Обрана до Единбурзького королівського товариства (2004)^[18]
• Почесна лекція Вільяма Гордона й Елви Гордон в обсерваторії Аресібо (2006)^[32]
• Медаль Гроута Ребера на Генеральній асамблеї Міжнародного союзу радіонаук^[en] (2011)^[33]
• Лекція Лізи Майтнер у Віденському технічному університеті (2013)^[34]
• Королівська медаль від Лондонського королівського товариства (2015)^[35]
• Президентська медаль від Інституту фізики (2017)^[36]
• Велика медаль від Французької академії наук (2018)^[37]
• Премія за важливе відкриття у фундаментальній фізиці (2018)^[38]
• Почесна лекція Каценштайна в Університеті Коннектикуту (2019)^[39]
• Золота медаль від Лондонського королівського астрономічного товариства (2021)^[40]
• Медаль Коплі від Лондонського королівського товариства (2021)^[41]
• Медаль Карла Шварцшильда від Німецького астрономічного товариства (2021)^[42]
• Премія Жуля Жансена від Французького астрономічного товариства (2022)^[43]
• Медаль Маттеуччі від Національної академії наук Італії (2022)^[44]
• Медаль Каннінгема від Ірландської королівської академії (2023)^[45]

Почесні посади:

• У лютому 2014 року обрана президентом Единбурзького королівського товариства, ставши першою жінкою на цій посаді. Вона обіймала цю посаду з квітня 2014 року по квітень 2018 року, коли її змінила Енн Гловер^[46]
• У 2016 році її обрали Міжнародним членом Американського філософського товариства^[47]
• У 2020 році обрана членом спадщини (Legacy Fellow) Американського астрономічного товариства^[48]
• У 2020 році стала почесним членом Трініті-коледжу Дубліна^[49]

Включення до рейтингів:

• У лютому 2013 року визнана однією зі 100 найвпливовіших жінок Великої Британії за версією Woman's Hour на BBC Radio 4^[50]
• Визнана однією зі 100 жінок BBC 2014 року^[51]
• У 2020 році BBC включила її до списку семи важливих, але маловідомих британських вчених^[52]

Об'єкти, названі на її честь:

• У 2016 році Інститут фізики перейменував свою нагороду для жінок-фізиків на початку кар’єри на медаль і премію Джоселін Белл Бернелл^[53]
• Вид голозябрових Cadlina bellburnellae названий на її честь^[54]

Інші відзнаки:

• У 1999 році призначена командором ордена Британської імперії за заслуги в астрономії, а в 2007 році підвищена до дами-командора ордена Британської імперії^[55]
• Її портрет, написаний на замовлення Королівського товариства, розміщений в штаб-квартирі товариства у листопаді 2020 року^[56]
• У 2022 році Банк Ольстеру випустив банкноту номіналом 50 фунтів стерлінгів, на якій зображена Белл Бернелл разом та інші науковиці^[57].

• Burnell, S. Jocelyn (1989). Broken for Life. Swarthmore Lecture. London: Quaker Home Service. ISBN 978-0-85245-222-6.
• Riordan, Maurice; Burnell, S. Jocelyn (27 October 2008). Dark Matter: Poems of Space. Calouste Gulbenkian Foundation. ISBN 978-1-903080-10-8.

• AAS Fellows. AAS. 2020. Процитовано 27 September 2020.
• Addley, Esther (16 June 2007). From Russia with gong. The Guardian. Процитовано 30 December 2015.
• Allan, Vicky (5 January 2015). Face to Face: science star who went under the radar of Nobel Prize judges. The Herald. Glasgow. Процитовано 30 December 2015.
• APS Member History. American Philosophical Society. Процитовано 18 February 2021.
• Bain, Mark (8 July 2022). Lurgan-born astrophysicist Dame Jocelyn Bell Burnell hopes science-themed £50 note will raise profile of women in the sector. Belfast Telegraph.
• Bakewell, Joan (9 November 2010). Interview with Jocelyn Bell Burnell. Belief. BBC. Архів оригіналу за 9 November 2010.
• Beatrice M. Tinsley Prize. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 17 January 2013. Процитовано 30 December 2015.
• Beautiful Minds, Series 1. BBC Four. 25 April 2011. Процитовано 30 December 2015.
• Beautiful Minds, Series 1, Jocelyn Bell Burnell (Part 1 of 3). BBC Four. 24 April 2011. Процитовано 30 December 2015.
• Bell Burnell, Dame (Susan) Jocelyn, (born 15 July 1943), astronomer; Visiting Professor of Astrophysics, University of Oxford, since 2004; President, Royal Society of Edinburgh, 2014–March 2018. Who's Who (UK). Oxford University Press. 1 December 2017. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.7157. ISBN 978-0-19-954088-4.
• Bell Burnell, Jocelyn (26 October 1995). The woman who discovered pulsars: An Interview with Jocelyn Bell Burnell at NRAO (National Radio Astronomy Observatory) (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Kate Marsh Weatherall & David G. Finley. Weatherall Technical Applications. Процитовано 2 February 2018.
• Bell Burnell, Jocelyn (21 May 2000). Oral History Interviews: Jocelyn Bell Burnell (Інтерв'ю). Інтерв'юери: David DeVorkin. College Park, MD: AIP.
• Bell Burnell, Jocelyn (2007). Pulsars 40 Years on. Science. 318 (5850): 579—581. doi:10.1126/science.1150039. ISSN 0036-8075. PMID 17962545. S2CID 120774849.
• Bell Burnell, Jocelyn (2013b). A Quaker Astronomer Reflects: Can a Scientist Also Be Religious?. James Backhouse Lecture. Australia Yearly Meeting of the Religious Society of Friends (Quakers). с. 11. ISBN 978-0-646-59239-8.
• Bell Burnell, Jocelyn (15 November 2013a). Pulsars and Extreme Physics. TU Wien. Процитовано 10 September 2019 — через YouTube.
• Bell Burnell, Jocelyn (8 November 2019). 23rd Annual Katzenstein Distinguished Lecture. University of Connecticut. Процитовано 10 November 2019 — через YouTube.
• Bell Burnell, Jocelyn (13 February 2020). The Discovery Of Pulsars - A graduate student's tale — через YouTube.
• Bell Burnell, Jocelyn (24 March 2021). Dame Jocelyn Bell Burnell delivers a fascinating lecture titled 'We Are Made of Star Stuff'. University of Bedfordshire. Процитовано 13 February 2024 — через YouTube.
• Bell Burnell, S.J. (2004). So Few Pulsars, So Few Females. Science. 304 (5670): 426—489. doi:10.1126/science.304.5670.489. PMID 15105461. S2CID 43369972.
• Bell Burnell, S. Jocelyn (1977). Petit Four – After Dinner Speech published in the Annals of the New York Academy of Science Dec 1977. Annals of the New York Academy of Sciences. 302: 685—689. Bibcode:1977NYASA.302..685B. doi:10.1111/j.1749-6632.1977.tb37085.x. S2CID 222086632.
• Bell, Susan Jocelyn (1968). The Measurement of radio source diameters using a diffraction method. repository.cam.ac.uk (Дипломна робота PhD). University of Cambridge. doi:10.17863/CAM.4926. OCLC 500382385. EThOS uk.bl.ethos.449485.
• Bertsch McGrayne, Sharon (1998). Nobel Prize women in science: their lives, struggles, and momentous discoveries (вид. Rev.). Secaucus, N.J.: Carol Pub. Group. ISBN 978-0-8065-2025-4. OCLC 39633911 — через Internet Archive.
• Brown, Mark (28 November 2020). 'It'll upset a few fellows': Royal Society adds Jocelyn Bell Burnell portrait. The Guardian. Процитовано 28 November 2020.
• Cosmic Search Vol. 1, No. 1 – Little Green Men, White Dwarfs or Pulsars?.
• Council. Institute of Physics. Архів оригіналу за 9 March 2011.
• Dame Jocelyn Bell Burnell. The Life Scientific. 25 October 2011. BBC Radio 4. Процитовано 18 January 2014.
• Dame Jocelyn Bell Burnell Appointed Chancellor of the University of Dundee. University of Dundee. 20 February 2018. Процитовано 20 February 2018.
• Dame Jocelyn Bell Burnell awarded Cunningham Medal and the Jules Janssen Prize. Royal Society of Edinburgh. 14 March 2023. Процитовано 27 August 2023.
• Dame Jocelyn Bell Burnell becomes second woman to be awarded Copley Medal. The Irish News. 23 August 2021.
• Dame Jocelyn Bell Burnell to be Royal Society's first female president. BBC Scotland. 5 February 2014. Процитовано 30 December 2015.
• Dame Jocelyn Bell-Burnell – 2018 AstroFest Keynote Speaker. Central West Astronomical Society. Процитовано 25 July 2018.
• Dame Jocelyn Bell-Burnell: NI scientist awarded Royal Society's highest prize. BBC News. 24 August 2021.
• The discovery of pulsars. Horizon. BBC. 1 September 2010. BBC Two.
• Dr Gavin Burnell: Associate Professor in Condensed Matter Physics. Condensed Matter Physics Group, University of Leeds. 2010. Процитовано 28 January 2018.
• Eisberg, Joann (1997). Jocelyn Bell Burnell (1943–). У Shearer, Benjamin F.; Shearer, Barbara (ред.). Notable Women in the Physical Sciences: A Biographical Dictionary. Westport, CT and London: Greenwood Press. с. 9–14. ISBN 978-0-313-29303-0 — через Internet Archive.
• The Franklin Institute Awards | the Franklin Institute Science Museum. Franklin Institute. 3 February 2014. Архів оригіналу за 5 February 2012. Процитовано 30 December 2015.
• Franklin Laureate Database – Albert A. Michelson Medal Laureates. Franklin Institute. Архів оригіналу за 6 April 2012. Процитовано 15 June 2011.
• Friedberg, Arthur L. (28 March 2022). Ulster Bank honors marginalized astrophysicist on £50 note. Coin World.
• German Astronomical Society 2021 Awards. German Astronomical Society/Astronomische Gesellschaft. 26 August 2021. Процитовано 14 September 2021. With the highest award for astronomical research in Germany, the Astronomical Society honours Professor Bell Burnell as an eminent scientist whose work has not only created the field of pulsar astronomy - with diverse applications in a wide range of fundamental physics and astrophysics - but has had a great impact on the field of astrophysics as a whole.
• Ghosh, Pallab (6 September 2018). Fund to counter physics 'white male bias'. BBC News. Процитовано 6 September 2018.
• Ghosh, Pallab (19 March 2019). Fund to boost female and black physicist numbers. BBC News.
• Gold, Lauren (6 July 2006). Discoverer of pulsars (aka Little Green Men) reflects on the process of discovery and being a female pioneer. Cornell Chronicle.
• Grote Reber Medal Winners: 2011 Winner: Professor Jocelyn Bell Burnell. QVMAG. Архів оригіналу за 6 January 2016. Процитовано 30 December 2015.
• Hargittai, István (2003). The road to Stockholm: Nobel Prizes, science, and scientists. Oxford University Press. с. 240. Bibcode:2002rost.book.....H. ISBN 978-0-19-860785-4.
• Hawking receives Einstein Award. Physics Today. 31 (4): 68. April 1978. Bibcode:1978PhT....31d..68.. doi:10.1063/1.2995004. Jocelyn Bell Burnell, researcher on the staff of the Mullard Space Science Laboratory of University College London, is the recipient of the 1978 J. Robert Oppenheimer Memorial Prize.
• Herschel Medal Winners (PDF). Royal Astronomical Society. Архів оригіналу (PDF) за 24 September 2015. Процитовано 27 December 2016.
• Hewish, A.; Bell, S. J.; Pilkington, J. D. H.; Scott, P. F.; Collins, R. A. (1968). Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source. Nature. 217 (5130): 709. Bibcode:1968Natur.217..709H. doi:10.1038/217709a0. S2CID 4277613. For the follow-up paper, see Pilkington та ін., 1968.
• IOP and Professor Dame Jocelyn Bell Burnell launch new fund to encourage greater diversity in physics. Institute of Physics. 2019.
• Jansky Home Page. National Radio Astronomy Observatory. Процитовано 14 May 2009.
• Jocelyn Bell Burnell Medal and Prize. Institute of Physics. Процитовано 28 October 2018.
• Jocelyn Bell Burnell profile. Contributions of 20th Century Women to Physics (CWP). Архів оригіналу за 7 July 2007. Процитовано 7 July 2007.
• Jocelyn Bell Burnell retires as Dean. University of Bath. 16 August 2004. Архів оригіналу за 29 May 2007.
• Johnston, Colin (March 2007). Pulsar Pioneer visits us (PDF). Astronotes. Armagh Planetarium. с. 2—3. Архів оригіналу (PDF) за 25 February 2012. Процитовано 10 July 2009.
• Judson, Horace (20 October 2003). No Nobel Prize for Whining. The New York Times. Процитовано 3 August 2007.
• Kaplan, Sarah; Farzan, Antonia Noori (8 September 2018). She made the discovery, but a man got the Nobel. A half-century later, she's won a $3 million prize. The Washington Post.
• Kaufman, Rachel (24 June 2016). Dame Jocelyn Bell-Burnell: No asking, just telling. College Park, MD: Sigma Pi Sigma. Процитовано 6 July 2016.
• Kleine grüne Männchen und pulsierende Sterne [Pulsars and Little Green Men] (нім.). Technical University Vienna. 11 November 2013. Процитовано 10 September 2019.
• Les lauréats des prix de l'Académie des sciences attribués en 2018 [2018 Laureates of the French Academy of Sciences Prize] (фр.). Académie des sciences. 24 July 2018. Процитовано 26 July 2018.
• Lurgan College: School History. Архів оригіналу за 22 October 2016. Процитовано 7 February 2018.
• The Magellanic Premium of the American Philosophical Society. American Philosophical Society. 2008. Архів оригіналу за 17 April 2009.
• Matteucci Medal. Accademia nazionale delle scienze. 2022.
• McGrayne, Sharon Bertsch (1993). Nobel Prize women in science: their lives, struggles, and momentous discoveries. Secaucus, New Jersey: Carol Publishing Group. с. 359—379. ISBN 978-1-55972-146-2.
• McKie, Robin (2 October 2010). Fred Hoyle: the scientist whose rudeness cost him a Nobel prize. The Guardian.
• McNaughton, Marion; Pegler, Linda; Arriens, Jan; Dale, Jonathan; Steven, Helen; Perks, Nick; Michaelis, Laurie (2007). Engaging with the Quaker Testimonies: a Toolkit. Quaker Books for Quaker Peace & Social Witness Testimonies Committee. ISBN 978-0-901689-59-7.
• Merali, Zeeya (6 September 2018). Pulsar discoverer Jocelyn Bell Burnell wins $3-million Breakthrough Prize. Nature. 561 (7722): 161. Bibcode:2018Natur.561..161M. doi:10.1038/d41586-018-06210-w. ISSN 0028-0836. PMID 30206391. S2CID 52191212.
• Ouellette, Jennifer (6 September 2018). Jocelyn Bell Burnell wins $3 million prize for discovering pulsars. Ars Technica. Процитовано 6 September 2018.
• Pilkington, J. D. H.; Hewish, A.; Bell, S. J.; Cole, T. W. (1968). Observations of some further Pulsed Radio Sources. Nature. 218 (5137): 126. Bibcode:1968Natur.218..126P. doi:10.1038/218126a0. S2CID 4253103. For the first paper (announcing the discovery), see Hewish та ін., 1968.
• President's medal recipients: Professor Dame Jocelyn Bell Burnell (full citation). Institute of Physics. 2017. Процитовано 17 July 2017.
• Press Release: The 1974 Nobel Prize in Physics. Nobel Foundation. 15 October 1974. Процитовано 30 December 2015.
• Professor Dame Jocelyn Bell Burnell wins 2022 Jules Janssen Prize. Société astronomique de France. Процитовано 9 March 2023.
• Professor Jocelyn Bell Burnell FRS – Spectrum of astronomy. The Royal Society. n.d. Архів оригіналу за 14 October 2006.
• Proudfoot, Ben (27 July 2021). She Changed Astronomy Forever. He Won the Nobel Prize For It. Opinion. The New York Times. Процитовано 27 July 2021. (includes 16-minute video)
• Queen's Birthday Honours 2007. University of Oxford. 18 June 2007. Архів оригіналу за 30 June 2007. Процитовано 10 July 2007.^{[недоступне посилання з 01.07.2022]}
• Royal Astronomical Society Honours Stars of Astronomy and Geophysics (Пресреліз). Royal Astronomical Society. 8 January 2021.
• Royal Medal. Royal Society. Процитовано 20 July 2015.
• Sample, Ian (6 September 2018). British astrophysicist overlooked by Nobels wins $3m award for pulsar work. The Guardian. Процитовано 6 September 2018.
• Schilling, Govert (1 August 2017). 50 Years of Pulsars. BBC Sky at Night Magazine. Процитовано 27 January 2015 — через Alles over sterrenkunde.
• Shearing, Hazel (6 February 2020). Seven female scientists you may not have heard of – but should know all about. BBC News. Процитовано 7 February 2020.
• Special Breakthrough Prize in Fundamental Physics Awarded to Jocelyn Bell Burnell for Discovery of Pulsars (Пресреліз). Breakthrough Prize. 6 September 2018. A Special Breakthrough Prize in Fundamental Physics can be awarded by the Selection Committee at any time, and in addition to the regular Breakthrough Prize awarded through the ordinary annual nomination process. Unlike the annual Breakthrough Prize in Fundamental Physics, the Special Prize is not limited to recent discoveries.
• Taraporevala, Kai (25 October 2020). A Great Astronomer and Pulsars - The Story of Jocelyn Bell Burnell. The Long Form. Процитовано 13 May 2023.
• Tesh, Sarah; Wade, Jess (2017). Look happy dear, you've just made a discovery. Physics World. 30 (9): 31—33. Bibcode:2017PhyW...30i..31T. doi:10.1088/2058-7058/30/9/35. ISSN 0953-8585.
• Trinity Monday 2020 - Fellows and Scholars. Trinity College Dublin. 20 April 2020. Процитовано 27 January 2022.
• Visiting star at college. Lurgan Mail. 13 February 2007. Архів оригіналу за 7 February 2018. Процитовано 6 February 2018.
• Walter, Claire (1982). Winners, the blue ribbon encyclopedia of awards. Facts on File. с. 438. ISBN 978-0-87196-386-4 — через Internet Archive.
• Warren, Andrew; Thackray, Lucy (25 July 2018). The pioneer of pulsars pops into Parkes. CSIROscope. Процитовано 25 July 2018.
• Westly, Erica (6 October 2008). No Nobel for You: Top 10 Nobel Snubs. Scientific American.
• Who are the 100 Women 2014?. BBC News. 26 October 2014. Процитовано 17 December 2022.
• Woman's Hour – the Power List 2013. BBC. 1 January 1970. Процитовано 30 December 2015.
• Women of the Year Prudential Lifetime Achievement Award. Womenoftheyear.co.uk. Архів оригіналу за 6 January 2016. Процитовано 30 December 2015.
• Yount, Lisa (2007). A to Z of Women in Science and Math. New York: Facts on File. с. 24—25. ISBN 978-1-4381-0795-0.