PROFILPELAJAR.COM

Джон Едвард Ґрівз
Джон Едвард Ґрівз
англ. John Edward Greave
Народився	1846; Шеффілд, Велика Британія
Помер	18 січня 1923; Шеффілд, Вест-Райдінг-оф-Йоркширd, Йоркшир, Англія, Велика Британія
Країна	Британська імперія
Діяльність	підприємець, інженер-будівельник
Знання мов	англійська
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Джон Едвард Грівз (англ. John Edward Greave, esq.; 1846, Шеффілд — 18 січня 1923, Шеффілд^[1]) — британський віце-консул в Бердянську, засновник знаменитої компанії з виробництва сільськогосподарської техніки.

Біографія

Джон Едвард Гривз народився 1846 р. у місті Шеффілд у родині Едварда Грівза (Edward Greaves, нар. 1823) та Мері-Енн Туртон (Many Ann Turton, нар. 1822)^[2]. У 1866 р. він вирушив у сучасну Україну^[2]. В 1876 відкрив у Бердянську склад з продажу імпортного сільськогосподарського інструменту і майстерню^[2].

15 липня 1880 р. Дж. Грівз був призначений про-консулом Британської Імперії в Бердянську^[3]. У 1907 р. він був призначений віце-консулом^[3] і офіційно вважався на цій посаді до 1921 р.^[4] Одним із головних обов'язків Дж. Гривза були регулярні звіти британському консулу про стан торгівлі в портах Азовського моря. В 1912 Дж. Гривз став кавалером бельгійського Ордену Корони^[5]. Перша Світова війна застала Дж. Грівза у Швейцарії, де він проводив відпустку з дружиною та небогою^[6]. Насилу їм вдалося перебратися на батьківщину дружини, до Німеччини. У Дрездені він був заарештований, як британський дипломат, 1 лютого 1915 року^[7]. 4 березня 1915, після втручання британського уряду, консул Гривз був випущений з німецької в'язниці^[8]. Потім із дружиною жив у Швейцарії. Після цього повернувся до Росії.

Після Революції 1917 р. Дж. Грівз якийсь час залишався у Росії. У 1919—1920 pp. він жив у Ростові-на-Дону, де намагався розвивати бізнес під владою білих. Коли місто захопили більшовики, він утік до Великої Британії^[9].

Сім'я

Брати: Георг Туртон (разом з батьком володів фірмою з виробництва шаф Edward Greaves and Son)^[10] та Джозеф Джексом Грівз (партнер фірми «Nicholson, Greaves, Barber, and Hastings, auctioneers»)^[11]

Дружина 1: Джейн-Вільгельміна Грівз (англ. Jane Wilhelmenia Greaves ; «Джині», Ганна Грівз; січня 1845, Мюнхен — грудень 1916, Бердянськ^[12])^[13].

Дружина 2: Надія (Nadejda) Грівз (пом. 2 лютого 1923)^[14].

Діти^[11]

Георг (Георгій (Григорій)) Грівз (нар. 1874^[15]). Дружина: Віра Лазарівна Здандутто, дочка грецького купця^[15]. 1895 р. у них народився син Джон. У 1897 у них народився син Микола (пом. 28 лютого 1918, Турне, Бельгія^[16])^[17]. У 1906 р. у них народився син Георг^[15]. У 1917 році Микола Грівз вступив до британських повітряних сил (British Royal Flying Corps), де дослужився до звання лейтенанта^[17], захоплювався боксом^[16].
Патриція (Клеопатра; нар. 1881).

Емілія (нар. 8 жовтня 1878, Бердянськ). Чоловік: Петро Судерманн (Sudermann; нар. 1874), з німецьких меннонітів, син гласного бердянського земського зібрання Ісака Судерманна. Його брат, Яків Судерман (1867 р. нар.) був гласним бердянської міської думи; він був одружений з племінницею Дж. Гривза, Емі-Евелін Гривз (Amy-Evelyn Greaves), дочки його брата Георга Туртона-Грівза (George Turton Greaves)^[18].

Завод Дж. Грівза

В 1883 відкрив невеликий заводик на Воронцовській вулиці Бердянська^[19]. У 1894 р. завод став власністю Торгово-Промислового Товариства, очолюване Дж. Грівзом та його старшим сином. З легкої руки Володимира Леніна була поширена думка про те, що завод Гривза був «найбільшим у Європі» у своїй галузі^[20]. Однак, за даними того часу, він посідав п'яте місце у Російській Імперії^[21]. В 1896, на Загальноросійському Торгово-промисловому З'їзді в Нижньому Новгороді, компанія Грівза отримала право використовувати герб Російської Імперії у своїх буклетах^[22]. За два роки Дж. Грівз був удостоєний подяки імператора Миколи II «за дуже енергійну та плідну діяльність у справі російського сільськогосподарського машинобудування»^[22]. 1899 року Дж. Грівз зареєстрував свій завод у Бельгії під назвою «Торгівельно-промислове анонімне товариство Джон Гривз і Ко» (фр. Etablissements industriels de Berdiansk John Greaves et Co, Société anonyme), чий статут був найвищо затверджений в Росії 21 січня 1900 року. Компанія Грівза займалася як експортом, і імпортом^[23].

Завод випускав с/г машини за маркою «Ластівка».

На 1911 завод займав бл. 5 десятин землі, мав 330 великих верстатів, власну електростанцію та електричне освітлення. Завод складався із 7 цехів; у ньому працювало бл. 1500 робітників. У рік завод виробляв: 7000 плугів німецького типу, 8 тисяч букерів (запашників), 6.5 тисяч сівалок, 500 сінокосарок, 4 тисячі жнів з ручним скиданням (лобогрійок), 2 тисячі^[5] з автоматичним скиданням, 49 тисяч пудів^[5]^[24]. Заводом управляли сам Дж. Грівз (голова), його син Георгій Грівз (директор-розпорядник) та зять Петро Судерман (керуючий конторою)^[5]^[24].

Умови праці на заводі були досить важкими: 12-годинний робочий день, зарплата трохи більше 1 крб. за зміну дорослим, штрафи за будь-яку провину^[25]. У 1886 р. на завод Грівза влаштувався Петро Шмідт, який 1905 р. очолить повстання в Севастополі^[25]. В результаті страйку 1905 р. на заводі Грівза було запроваджено 9-годинний робочий день і на 10 % було підвищено зарплату^[26].

В 1914 основний капітал Товариства становив 3 млн бельгійських франків^[27]. Компанія мала склади у Харкові, Омську, Челябінську та Семипалатинську^[28]. З початком Першої Світової війни заводу довелося почати випускати продукцію для потреб армії^[28]. Завод сильно постраждав від нестачі робітників, багато з яких були змушені піти на фронт^[28].

Після націоналізації, 1923 р.^[26] завод був перейменований на Первомайський завод сільгоспмашин^[29].