Джен Андерсон

Джен Андерсон
Народилася12 травня 1932(1932-05-12)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Данідін, Нова Зеландія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла28 серпня 2015(2015-08-28) (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Канберра, Австралія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нова Зеландія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіолог, фізіологиня, викладачка університету, наукова письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Отаго, Університет Каліфорнії (Берклі) (1959)[1], Університет Умео і University of California, Berkeley College of Chemistryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникМелвін Калвін Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладАвстралійський національний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук Австралії і Лондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВільям Андерсонd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андерсон.

Джоан Мері «Джен» Андерсон (англ. Joan Mary "Jan" Anderson; нар. 13 травня 1932, Квінстаун — 28 серпня 2015, Канберра) — новозеландська вчена, відома своїми дослідженнями фотосинтезу.

Біографія

Джоан Мері Андерсон народилася 12 травня 1932 року в Квінстауні, Нова Зеландія. Її батько, Білл Андерсон, був сільським лікарем. У восьмирічному віці Джоан втратила матір, яка померла після тривалої хвороби[2].

Всупереч бажанню батька, який хотів, щоб вона стала лікарем, Андерсон вивчала органічну хімію в Університеті Отаго. У той час дипломи видавалися Університетом Нової Зеландії, тож в ньому вона здобула ступені бакалавра та магістра природничих наук з відзнакою[2].

Отримала Меморіальну стипендію короля Георга V для Нової Зеландії, яка дозволила їй навчатися в аспірантурі в Сполучених Штатах протягом одного року.

Після приїзду до Каліфорнійського університету в Берклі Андерсон виявила, що її ступінь післядипломної освіти в Новій Зеландії не визнається, що позбавило її доступу до університетської бібліотеки, дослідницьких установ і медичного страхування.

Задля подолання цієї проблеми вона вступила до аспірантури хімічного коледжу Каліфорнійського університету в Берклі (1956–59) під керівництвом Мелвіна Калвіна, лауреата Нобелівської премії з хімії (1961)[3][4].

Пізніше викладала в Веллінгтонській середній школі для дівчат, але покинула цю роботу, отримавши пропозицію від Науково-промислової дослідницької організації Співдружності (CSIRO), надіслану їй чотирма роками раніше Джоном Фальком з CSIRO Plant Industry[3].

Андерсон першою виявила, що механізм фотосинтезу складається з двох основних компонентів: фотосистеми I та фотосистеми II[5]. Була ад'юнкт-професором Австралійського національного університету[3].

Померла 28 серпня 2015 року[3].

Нагороди та відзнаки

Вона отримала багато відзнак і нагород за свою роботу, включаючи обрання членом Австралійської академії наук у 1987 році та членом Королівського товариства в 1996 році[6][7].

У 1998 році отримала ступінь почесного доктора Університету Умео.

У 2001 році була нагороджена медаллю Сторіччя[3].

У 2017 році її включено до списку «150 жінок у 150 словах» Королівського товариства Нової Зеландії[8].

Примітки

  1. ↑ а б в г https://www.eoas.info/biogs/P004441b.htm
  2. ↑ а б Bhathal, Ragbir (1999). Profiles: Australian Women Scientists. Canberra: National Library of Australia. с. 15—25. ISBN 9780642107015. 
  3. ↑ а б в г д Vale Jan Anderson. Australian National University. 1 вересня 2015. Процитовано 21 січня 2018. 
  4. ↑ Melvin Calvin - Facts. Nobelprize.org. Nobel Media. Процитовано 6 лютого 2016. 
  5. ↑ Professor Jan Anderson FRS - Shedding light on photosynthesis. Royal Society. Архів оригіналу за 9 June 2008. 
  6. ↑ Alafaci, Annette (7 лютого 2011). Anderson, Jan profile. Encyclopedia of Australian Science. Процитовано 7 лютого 2016. 
  7. ↑ Horton, Peter; Soon Chow, Wah; Barret, Christopher (2018). «Joan Mary Anderson. 12 May 1932—28 August 2015». Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. doi.org/10.1098/rsbm.2018.0006.
  8. ↑ 150 Women in 150 Words. Royal Society Te Apārangi. Процитовано 11 листопада 2020. 

Посилання