Джекі Банні Арклев (швед.Jackie Banny Arklöv[2], або швед.Jackie Banny Arklöf, нар.6 червня1973(1973червня06)[2], Ліберія) — шведський найманець ліберійського походження і неонацист, який брав участь у війні в Хорватії. За воєнні злочини у Боснії і Герцеговині засуджено судом Сараєва на 13 років в'язниці. За вбивство поліціянтів у Швеції 1999 року засуджений до довічного позбавлення волі[3].
Біографія
Ранні роки
Біологічна мати була бідною ліберійкою, яка завагітніла від якогось 60-річного секс-туриста з Європи. Вітчимом Джекі став американець, на ім'я Джо, який за рік захворів і виїхав до США[4]. Мати забрала собі двох молодших дітей — Джекі та його сестру. У 2 роки Джекі приїхав до Норвегії. Довгий час намагався знайти свого вітчима Джо і переїхати до США, але той відмовився зустрічати пасинка та спілкуватися з ним[4].
У 3 роки Арклева усиновила шведська сім'я з Анкарсунда[sv], що знаходиться за п'ятдесят кілометрів на північний захід від Стурумана (Південна Лапландія)[4]. Нові названі батьки Джекі тримали сільський магазинчик і жили поверхом вище над ним. У дитинстві хлопчик захопився історією Другої світової війни і, попри своє походження, несподівано почав підтримувати ідеологію нацизму. У 17 років його зарахували до Норландського драгунського полку Збройних сил Швеції в Арвідсьяурі і, відслуживши там, вирішив потрапити до Французького іноземного легіону і звернувся туди з проханням про зарахування[5]. Однак після розмов з керівництвом Легіона Джекі зазнав великого розчарування, особливо після слів про те, що солдати не збираються вирушати на фронти активних бойових дій. Арклев відправився добровольцем до Хорватії[6].
Служба у Боснії і Герцеговині
19-річний Арклев прибув до Боснії і Герцеговини у 1992 році[7] і вступив до армії боснійських хорватів, оскільки йому подобалася не тільки їхня боєздатність, а й факт того, що Хорватія була союзником Німеччини у Другій світовій війні (Боснія тоді була у складі Хорватії). Найманець Арклев служив у Хорватській раді оборони, у спеціальному підрозділі «Людвіг Павлович» за своїми переконаннями[5]. Під час війни він скоїв низку воєнних злочинів: у таборах військовополонених Габела та Грабовіна катував боснійських мусульман, зокрема вагітних жінок (про що він повідомив на суді)[8]. У травні 1995 року Арклева схопили боснійські мусульмани в Мостарі і засудили у вересні до 13 років позбавлення волі, але після апеляції справу частково переглянули, й у лютому 1996 року термін скоротили до 8 років в'язниці[8].
Наявність свідків, що вижили, не дозволило Арклеву уникнути обвинувального вироку, але 1996 року Червоний Хрест став вести переговори про обмін військовополонених і можливу екстрадицію Арклева до Швеції. Черговий розгляд кримінальних справ, порушених у липні 1993 року[8], закінчився звільненням у вересні 1996 року Арклева, але під підписку про невиїзд і належну поведінку. У січні 1997 року Ян Даніельссон[sv], адвокат Арклева, домігся присудження своєму підзахисному компенсації у розмірі 23 тисячі шведських крон від Швеції[7].
31 травня 1999 року Арклева заарештували в комуні Тюресе на південь від Стокгольма. Його виявив патруль і спробував затримати злочинця. Під час затримання Арклев отримав поранення у легеню[12], тому його швидкою доставили до лікарні. Пригода сталася на розі вулиць Граненгсвеген і Мелланбергсвеген, неподалік будинку 58 на вулиці Граненгсвеген, де незабаром заарештували й Андреаса Аксельссона[12]. Заарештованих помістили під варту, а офіцера, який стріляв, судили за звинуваченням у нанесенні тілесних ушкоджень, але Ганденський районний суд виніс виправдувальне рішення у цій справі[13].
2 лютого 2000 року Лінчепінгський районний суд засудив Арклева до довічного ув'язнення за вбивство, замах на вбивство та розбій. 7 червня того ж року Гетський апеляційний суд відхилив апеляцію. 8 червня 2001 року Арклев зізнався, що саме він застрелив поліціянтів, що зняло звинувачення з Ульссона й Аксельссона. 29 червня 2001 року генеральний прокурор оголосив, що попереднє слідство проведуть повторно[9].
В ув'язненні
До 2008 року відбував покарання у в'язниці Кумла під номером 00-246[10], потім його перевели у в'язницю Галл[14]. Арклев спочатку протестував проти переведення і хотів дочекатися складання іспиту на звання магістра, але йому відмовили[15]. За час перебування у в'язниці Арклев відмовився від ідеології нацизму і визнав, що підтримка темношкірої нацистської ідеології як мінімум є дивним явищем[10].
18 грудня 2006 року окружний суд Стокгольма засудив Арклева до 8 років ув'язнення за злочини проти військовополонених та цивільних осіб, скоєні 1993 року під час служби Арклева на Балканах[16]. Арклев став першим громадянином Швеції, засудженим за подібний злочин[10]. Зареєстрував своє ім'я як товарний знак, щоб ніхто не займався комерційною діяльністю і не наживався на імені найманця[3]. Також ЗМІ дізналися, що Арклев зайнявся живописом, а його картини навіть потрапили на виставку[17].
У жовтні 2010 року пенітенціарна служба у доповіді районному суду Еребру повідомила, що протягом двох років Джекі Арклев може вийти на волю, оскільки ризик рецидиву у нього невисокий[18]. Однак у грудні 2010 року районний суд Еребру заявив, що вирок не будуть переглядати через серйозні обтяжливі обставини. Рішення суду Еребру не скасував і Гетський апеляційний суд[19]. 2014 року Арклев звернувся повторно з проханням пом'якшити його вирок, проте суд Еребру повторно відмовив. Засуджений подав апеляцію до Гетського апеляційного суду, стверджуючи, що його вирок занадто суворий[20], але в грудні йому знову відмовили у пом'якшенні вироку[21].
З лютого 2014 року до травня 2016 року Арклев відбував покарання у вʼязниці[sv] у Буросі. У зв'язку з «неналежними стосунками» з якимсь працівником в'язниці в Буросі, який мав доступ до відомостей про систему безпеки колонії, Арклева перевели до вʼязниці Сторбода[sv]. (Працівника Буросської в'язниці пізніше був звільнений). Також знову подав прохання про умовно-дострокове звільнення, отримавши чергову відмову[22]. 2014 року працював в антиекстремістській організації Exit у стокгольмському районі Фрюсхусет[en][23].
У вересні 2020 року вкотре подав до суду прохання про умовно-дострокове звільнення[24]. Суд Еребри відмовив, заявивши, що ризик рецидиву з боку засудженого вкрай високий[25].
У червні 2023 року його вирок замінили на 41 рік ув'язнення, це рішення оскаржила прокуратура[26]. Суд залишив довічне ув'язнення[27]. Арклев вирішив оскаржити рішення і отримав дозвіл на апеляцію у Верховному суді[28].
