PROFILPELAJAR.COM

Kolsai Lakes National Park
	42°56′ пн. ш. 78°24′ сх. д. / 42.933° пн. ш. 78.400° сх. д.
Країна	Казахстан
Розташування	Almaty Region
Найближче місто	Almaty
Площа	161 945 гектарів (400 175 акрів; 1 619 км2; 625 миля2)
Засновано	2007
Оператор	Committee of Forestry and Fauna of the Ministry of Agriculture, Kazakhstan
Вебсторінка	kolsay.kz
	Державний національний природний парк «Кольсайські озера» (Казахстан)
	Державний національний природний парк «Кольсайські озера» у Вікісховищі

Національний парк «Кольсайські озера» (каз. Көлсай көлдері ұлттық паркі, Qólsaı kólderi ulttyq parki) розміщений на північному схилі гір Тянь-Шань на південному сході Казахстану (10 км від кордону з Киргизстаном). Основною привабою парку, який часто називають «перлинами Тянь-Шаню», є Кольсайські озера, розташовані між Райимбецьким та Талгарським районами Алматинської області. Мальовниче озеро Каїнди також розташоване в межах парку.^[1] Межа парку розташована на південний схід від Алмати. Озера зсувно-тектонічного походження, приблизно сформовані в 1887 і 1911 рр. на річках Каїнди та Колсай.

Збереження природи

Збереження природи є важливою частиною місії парку: 72 % території перебуває під суворою охороною, а 13 % відведено для туризму та відпочинку.

Топографія

Озера парку нанизані вздовж річки Колсай, яка тече з півдня на північ від Тянь-Шаню. Живиться вона водами, що течуть з двох хребтів Тянь-Шаню: хребта Кюнгёй Ала-Тоо та Заілійського Алатау.^[2]^[3] До основних озер належать:^[4]

Нижнє озеро Кольсай. Природне гірське водосховище, утворене зсувами, що перекривають річку Кольсай. Нижнє озеро — близько 1 км в довжину, шириною 400 метрів і глибиною 80 метрів. До нього можна під'їхати по дорозі і поруч з ним є пансіонати та кемпінги. (висота: 1818 метрів).

Середнє озеро Кольсай (Минжольки — означає «1000 років»). П'ять кілометрів вище за течією від нижнього озера, є середнє озеро — найбільше з трьох і його глибина сягає 50 метрів (висота: 2252 метри на рівнем моря). Вважається найбільш мальовничим з трьох Кольсайських озер.
Верхнє озеро Кольсай. Розташоване за шість кілометрів над середнім озером. Оточене смереками та альпійськими луками. Це за 6 км від перевалу Сара-Булук та, відповідно, кордону з Киргизстаном. (висота: 2850 метрів над рівнем моря).

Озеро Каїнди. Розташоване за 11 км на схід від озер Кольсай, озеро Каїнди розташоване біля річки Чілик. Озеро відоме своїм дзеркальним відбиттям і насадженнями мертвих ялинових стовбурів, що піднімаються з води. Воно утворилося в 1911 році (коли землетрус спричинив зсув, який перекрив один з кінців ущелини).^[5]

Екорегіон

Заповідна зона Кольсайських озер стала відкритою для всіх, хто хоче відвідати її, лише кілька років тому, тому тут природа збереглася у первозданному стані. У парку знаходиться гірський степовий і лучний екорегіон Тянь-Шань (WWF № 1019), який охоплює середню і верхню висоти гір Тянь-Шаню в Центральній Азії. Район відчуває достатню кількість дощів, щоб могли рости луки та ліси. Крім того, завдяки своїй ізольованості він містить багато рідкісних рослин та видів тварин.^[6]^[7]

Клімат

Клімат у районі Кольсайських озер характеризується як «Вологий континентальний клімат, прохолодний літній підтип» (класифікація Кеппена Dfb). Клімат регіону характеризується великими коливаннями температур, як щоденних, так і сезонних, з м'яким літом і холодною зимою.^[8] У липні температура може коливатися від 30 °C протягом дня, до -5 °C вночі.

Рослини і тварини

Район екологічно чистий і багатий дикими рослинами, багато з яких є лікарськими. До рідкісних місцевих рослин належать: абрикос, барбарис (Berberis iliensis M. Pop), глід та ірис. На всій території Кольсайських озер, в хвойних лісах після сильних дощів з'являються різні гриби. Вчені зафіксували в парку 704 види рослин (12 з яких класифікуються як рідкісні). Серед тварин у парку зареєстровано 50 видів ссавців, 197 видів птахів, 2 види плазунів, 2 види земноводних (зелена жаба та жаба süyirtumsıq) та 2 види риб (райдужна форель та тибетська гола кокба). Шість ссавців, знайдених у парку, класифікуються як рідкісні в Казахстані, серед них Тянь-Шанський бурий ведмідь (U. a. Isabellinus), Туркестанська рись, сніговий барс, Тянь-Шанський архар та кам'яна куниця.^[3]

Туризм

У сусідньому селі Сати є пансіонати та кемпінги. Є 25 км пішохідний маршрут, що починається біля нижнього озера, проходить озерами Кольсай і рухається через перевал Сари-Булак (3278 м). Маршрут займає три дні пішки, або один день на коні. Кольсайські озера є популярним місцем гірського туризму в регіоні. Пішохідні стежки до озер Кольсай відносно доступні для початківців. Популярні заходи в цьому районі включають пікніки, катання на конях та гірські велосипеди. З квітня по кінець вересня є стандартними періодами для кемпінгу в цьому районі.

Список літератури

↑ Kolsay Lakes State National Nature Park. Official Website of the Park. Kolsay Lakes National Park. Архів оригіналу за 10 June 2017. Процитовано 20 червня 2017.
↑ Kolsay Lakes, Kungei Alatau. Travel website. Unique Kazakhstan. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 20 червня 2017.
↑ ^а ^б Kolsay Lakes National Park. Official Web Site. THE MINISTRY OF AGRICULTURE OF THE REPUBLIC OF KAZAKHSTAN COMMITTEE OF FORESTRY AND WILDLIFE. Архів оригіналу за 14 November 2017. Процитовано 20 червня 2017.
↑ Krupa, E.G. (2 грудня 2016). Hydrobiological Assessment of the High Mountain Kolsay Lakes (Kungey Alatau, Southeastern Kazakhstan) Ecosystems in Climatic Gradient (PDF). British Journal of Environment & Climate Change. Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2017. Процитовано 24 травня 2021.
↑ Kolsai Lakes. EcoTourism Resources. Ecotourism Resource Center. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 20 червня 2017.
↑ Tian Shan montane steppe and meadows. Ecoregions of the World. World Wildlife Organization. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 20 червня 2017.
↑ Tian Shan montane steppe and meadows. Global Species. GlobalSpecies.org. Архів оригіналу за 14 November 2017. Процитовано 20 червня 2017.
↑ M. Kottek. Koeppen (PDF). World Map of the Koeppen-Gieger Climate Classification, Updated. Meteoroligische Zeitschrift, June 2006. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2010. Процитовано 1 серпня 2015.