Деметрій з Лаконії (грец. Δημήτριος; кінець II століття до нашої ери) був епікурейським філософом і учнем Протарха.^[2] Він був старшим сучасником Зенона Сидонського та вчителем Філодема. Секст Емпірик цитує частину коментаря Деметрія до Епікура, в якому Деметрій інтерпретує твердження Епікура про те, що «час — це акциденція акциденції».^[3] Це місце буде особливо відмічено вже через багато століть Карлом Марксом у його докторській дисертації.

Обвуглені сувої папірусу, що містять уривки з робіт Деметрія, було виявлено на Віллі папірусів у Геркуланумі. Частково збереглися основні його роботи:^[4]

• Quaestiones convivales (PHerc. 1006)
• Про загадки Поліена (PHerc. 1083, 1258, 1429, 1642, 1647, 1822)
• Про геометрію (PHerc. 1061)
• Про вірші (PHerc. 188, 1014)
• дві роботи без назви (PHerc. 1786, 124)

Крім того, він є ймовірним автором наступних робіт:

• Про розміри Сонця (PHerc. 1013)
• Про непостійність (PHerc. 831)
• безіменна праця з текстуальної критики творів Епікура (PHerc. 1012)
• безіменна богословська праця (PHerc. 1055)
• безіменна риторична праця (PHerc. 128)

1. ↑ Smith W. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology / W. Smith — 1849. — 1219 p.
   d:Track:Q559411d:Track:Q1210336
2. ↑ Диоген Лаэртский, Х. 26; Страбон, XIV. 2. 20.
3. ↑ Секст Эмпирик, «Против учёных», 10. 219-27.
4. ↑ John T. Fitzgerald, Dirk Obbink, Glenn Stanfield Holland, (2004), Philodemus and the New Testament World, page 10. BRILL.

• M. А. Солопова. Деметрий из Лаконии // Новая философская энциклопедия : в 4 т. / пред. науч.-ред. совета В. С. Стёпин. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Мысль, 2010. — 2816 с.