Дебора Керр
англ. Deborah Kerr
Ім'я при народженні	англ. Deborah Jane Kerr-Trimmer
Народилася	30 вересня 1921(1921-09-30)[3][2][…]  Геленсбург, Шотландія
Померла	16 жовтня 2007(2007-10-16)[5][3][…] (86 років)  Саффолк, Східна Англія, Англія, Велика Британія  хвороба Паркінсона
Поховання	St Mary's Church, Redgraved
Громадянство	Велика Британія
Діяльність	кіноакторка, акторка, балерина, акторка театру
Роки діяльності	з 1940
У шлюбі з	Tony Bartleyd[6] і Peter Vierteld[6]
Батьки	Arthur Charles Kerr Trimmerd[7]  Kathleen Rose Smaled[7]
IMDb	nm0000039
Нагороди та премії
премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл (1956) премія Генрієттиd (1958) премія «Давид ді Донателло» найкращій іноземній акторці (1959) Special Award, BAFTAd (1991) премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (1993) зірка на голлівудській Алеї слави премія Дональдсонаd
Дебора Керр у Вікісховищі

Дебора Керр (англ. Deborah Kerr; 30 вересня 1921 — 16 жовтня 2007) — британська акторка та балерина. Володарка премії «Золотий глобус» за фільм «Король і я», а також почесних премій «Оскар», BAFTA і нагороди Каннського кінофестивалю.

Дебора Джейн Керр-Триммер (англ. Deborah Jane Kerr-Trimmer) народилася в шотландському місті Хеленсборо. Вона була єдиною донькою в сім'ї Кетлін Роуз та капітана Артура Чарльза Керр-Триммера, пілота і ветерана Першої світової війни, який пізніше став архітектором та інженером. Спочатку юна Дебора займалась балетом, але згодом вирішила присвятити себе акторському мистецтву. Шотландською її прізвище звучить подібно до англ. care, але коли Керр почала свою кар'єру в Голлівуді, продюсери вирішили: щоб уникнути непорозумінь, її прізвище повинне вимовлятися як англ. car. Луїс Маєр навіть придумав приказку «Kerr rhymes with Star»!.

Першу роль Керр отримала в 1940 році у британському фільмі «Контрабанда», і того разу її навіть не вказали в титрах. Та через 7 років, після виходу фільму «Чорний нарцис» з участю Керр, її помітили голлівудські продюсери. Фільм мав велику популярність у Великій Британії та США, і Керр отримала «Премію нью-йоркських кінокритиків» у номінації «Найкраща акторка року».

У 1969 було екранізовано фільм «Метелики», у якому Керр єдиного разу знялась оголеною в любовній сцені. Через деякий час Керр відмовилась від кар'єри кінозірки і повернулася до балету, хоча у 1980 виконала роль медсестри у фільмі «Свідок обвинувачення», а у 1984 втілила літею Ему Гарт у мінісеріалі «Жіночий характер», за яку отримала номінацію на премію «Еммі».

У 1998 році Дебора Керр була призначена Командором Британської імперії, але була не в змозі отримати звання особисто через проблеми із здоров'ям.

За внесок у розвиток кіноіндустрії Деборі Карр створено іменну зірку на Голлівудській алеї слави на Вайн-стріт 1709.

Керр 6 разів номінувалася на «Оскар» як «Найкраща акторка»: за фільми «Едвард, мій син» (1949), «Відтепер і на віки віків» (1953), «Король і я» (1956), «Хіба що небеса знають, містер Еллісон» (1957), «За окремими столиками» (1958) і «Під кінець дня» (1960).

Чотири рази висувалася на премію «BAFTA» як «Найкраща британська акторка» за фільми «Кінець роману» (1955), «Чай і симпатія» (1956), «Під кінець дня» (1960) і «Крейдяний сад» (1964).

Карр не завойовувала премій «BAFTA», «Оскар» і нагороди Каннського кінофестивалю, але усі три кіноакадемії вручили їй почесні нагороди. У 1984 році вона удостоєна премії Каннського кінофестивалю, у 1991 році отримала спеціальну премію «BAFTA», а в 1994 році «Почесного Оскара».