PROFILPELAJAR.COM

давньоверхньонімецька мова
давньоверхньонімецька мова
Althochdeutsch
Регіон	Центральна Європа
Носії	Мертва мова Індоєвропейська сім'я Германська гілка Західногерманська група
Писемність	латинське письмо
Час розходження	середина XI століття
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2	goh
ISO 639-3	goh

Давньоверхньонімецька мова (нім. Althochdeutsch) — найдавніша засвідчена в письмовому вигляді форма німецької мови. Охоплює часовий період з 750 по 1050. Проте слід враховувати, що тимчасові рамки умовні, тому що зміни в мові по провідних параметрах хронологічно не завжди збігаються. Крім того, різні дослідники пропонують різні періодизації давньоверхньонімецької мови.

Давньоверхньонімецька — це не єдина і однорідна мова, як можна було б зрозуміти з визначення, а позначення для групи східнонімецьких діалектів, на яких говорили південніше від так званої лінії Бенрат, що проходить від Дюссельдорфського району «Бенрат» (приблизно в західно-східному напрямку). Ці діалекти відрізнялися від інших західнонімецьких мов або діалектів наявністю другого пересування приголосних. В діалектах північніше лінії Бенрат (в районі північно-германської низовини і на території сучасних Нідерландів) другого пересування приголосних не було. Ці діалекти отримали назву давньосаксонських (рідше давньонижньонімецьких). З давньосаксонських мов розвинулися середньо- та новонижньонімецька .

Оскільки давньоверхньонімецька являла собою групу близько споріднених діалектів, у ранньому Середньовіччі не було єдиної писемної мови. Давньоверхньонімецькими пам'ятками літератури були переважно релігійні тексти (молитви, переклади Біблії), кілька західних віршів («Пісня про Гільдебранда») або просто написи, заклинання тощо

Для давньоверхньонімецької було характерно повнозвучне звучання закінчень, наприклад:

Давньоверхньонімецька	середньоверхньонімецька
machôn	machen
taga	Tage
demu	dem
perga	Berge

В X столітті у зв'язку з політичною обстановкою писемність загалом і складання та фіксування текстів на німецькій мові особливо занепали. Відродження писемності німецькою мовою надалі спостерігається тільки в 1050 році. Так як письмова спадщина XI століття суттєво відрізняється за формою звучання і в граматичному відношенні від більш ранніх текстів, німецьку мову з 1050 року позначають як середньоверхньонімецька.

Література

Вступ до германської філології: навчально-методичний посібник / П. П. Дрогомирецький, І. І. Данилюк. — 2-ге вид. — Івано-Франківськ: Симфонія форте. — 2014. — 76 с.
Євченко В. В. Готська мова. — Житомир, 2002.
Жлуктенко Ю. О., Яворська Т. А. Вступ до германського мовознавства. — К. : Вища школа, 1986.
Задорожний Б. М. Порівняльна фонетика і морфологія готської мови. — Львів: ЛДУ, 1960.
Історія німецької мови / В. Н. Бублик = Geschichte der deutschen Sprache / W. N. Bublyk: навч. посіб. для студ. ін-тів і фак. інозем. мов. — Київ: Вища шк., 1983. — 229, [2] с. : карти, рис., фотогр.
Левицький В. В. Основи германістики. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 527 с.
Максимчук Б. В., Петращук Н. Є. Історія німецької мови: практичний курс. — Львів: ЛНУ, 2003.
Braune, W. Althochdeutsche Grammatik. — Halle (Saale), 1956.
Braune, W. Althochdeutsche Grammatik. — Halle (Saale), 1956.
Frings, Th. Grundlegung einer Geschichte der deutschen Sprache. — Halle (Saale), 1950.
Mettke, H. Althochdeutsche Texte. — Leipzig, 1970.
Schmidt, W. (hrsg.). Geschichte der deutschen Sprache. — Berlin, 1976.
Sonderegger S. Althochdeutsche Sprache und Literatur. — Berlin, New York: Walter de