ДОТ № 478 (КиУР)

50°32′28.42″ пн. ш. 30°18′49.20″ сх. д. / 50.5412278° пн. ш. 30.3136667° сх. д. / 50.5412278; 30.3136667

Руїни ДОТу № 478
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 478 (КиУР)

ДОТ № 478 — довготривала оборонна точка, що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району.

Історія

ДОТ № 478 у системі оборони 1-го БРО КиУР

ДОТ побудовано 1930 року на західній ділянці оборони м. Києва на південний схід від гужового мосту через річку Ірпінь. Оборонна точка має один поверх і три кулеметних амбразури, належить до оборонних споруд типу «М2». Споруда могла витримати одне влучення 152-мм гаубиці. ДОТ побудували в глибині оборони для вогневого контролю шляху Київ — Коростень (Гостомельське шосе). Ліс та рельєф місцевості на даній ділянці не давав цій фортифікаційній споруді вести вогонь на всю дистанцію ефективної стрільби[1].

Організаційно він входив до складу 1-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав район сіл Горенка — Мостище. З початком війни проти Німеччини гарнізон самої оборонної точки складався з бійців 161-го окремого кулеметного батальйону КиУР. До 24—25 серпня 1941 року ДОТ перебував у тилу радянських військ, бо фронт пролягав західніше. Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, ДОТ не мав бойового контакту із супротивником. Удень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочинають за наказом відхід з КиУР та міста Київ. Гарнізони ДОТ КиУР належали до останніх, хто відходив на лівий берег Дніпра, серед них був і гарнізон ДОТ № 478. Удень 19 вересня передові загони 71-ї піхотної дивізії німців зайняли територію 1-го БРО без бою, затримуючи лише дезертирів-червоноармійців та перебіжчиків. Споруда знищена, обставини підриву невідомі. Скоріш за все її знищили німецькі сапери під час зачистки КиУР, вже після 19 вересня 1941 року[2].

Сьогодення

ДОТ повністю зруйновано. Станом на 2013 рік руїни завалені сміттям.

ДОТ № 478 має статус пам'ятки історії місцевого значення.[3]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ Кайнаран А. В., Крещанов А. Л., Кузяк А. Г., Ющенко М. В. Киевский укрепленный район 1928—1941. — Житомир : ПП Видавництво «Волинь», 2011. — С. . — (История фортификации). — ISBN 978-966-690-136-4. (рос.)
  2. ↑ Кайнаран А. В., Муравов Д. С., Ющенко М. В. Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — Житомир : ПП Видавництво «Волинь», 2017. — С. . — (История фортификации). — ISBN 978-966-690-210-1. (рос.)
  3. ↑ Наказ Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08, історія