PROFILPELAJAR.COM

50°25′28″ пн. ш. 30°14′12″ сх. д. / 50.42444° пн. ш. 30.23667° сх. д. / 50.42444; 30.23667

ДОТ № 401 — довготривала оборонна точка (ДОТ), що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району. ДОТ № 401 розташовано на північній околиці Білогородки. Пам'ятка історії, науки і техніки місцевого значення.

Конструкція та служба

ДОТ № 401 — це так звана «мінна група» (або «міна» чи «укріплена група»), що складалася з двох 1-амбразурних казематів та одного 2-поверхового кулеметного напівкапоніру з двома амбразурами, які були об'єднані між собою підземними галереями-потернами, протяжність яких становить близько 485 метрів, на озброєнні стояли лише кулемети^[1]. Це унікальна фортифікаційна споруда, побудована за індивідуальним проєктом, але до кінця так і не була дообладнана для повного функціонування.

Верхній оголовок ДОТу із двома амбразурами, збудований у 1929 році, контролював своїм вогнем напрямок на південь. Два окремих каземати на одну амбразуру, будувались пізніше у 1930 році разом із підземним комплексом, врізані в крутий схил та повинні були своїм сектором обстрілу накривати заплаву річки Ірпінь. У потернах знаходилися численні підсобні приміщення для укриття особового складу стрілецьких підрозділів і розташовувався склад, технічні приміщення для фільтро-вентиляційного обладнання та генератора. Також з боку тилу були передбачені два виходи з підземних гелерей, один основний з амбразурою обстрілу входу, та запасний. Верхній оголовок мав повзковий запасний лаз, вихід на гору для спостерігача та спеціальне протихімічне приміщення і тому належить до фортифікаційних споруд типу «Б» та клас стійкості «М1», тобто споруда могла витримати одне влучання 203-мм гаубиці. А от два 1-амбразурні каземати не мали протихімічного приміщення, і їх клас стійкості «М3», тобто вони могли витримати одне влучання 122-мм гаубиці кожний. Чисельність постійного гарнізону — 60 осіб, а змінного (тобто піхотного підрозділу для проведення контратак на поверхні біля самої оборонної споруди) — 50 осіб^[1].

Організаційно ДОТ № 401 входив до складу 3-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав безпосередньо Берестейське шосе (Житомирське шосе). Гарнізон складався із військовослужбовців 193-го окремого кулеметного батальйону КиУР. З початком Німецько-радянської війни ДОТ № 401, що знаходився безпосередньо на передньому краї укріпрайону, споруджено розгалужені стрілецькі траншеї, дві ДЗОТ та дві артилерійські позиції для протитанкових та/або польових гармат. На цій ділянці фронту ворог не проводив активних наступальних дій у липні та серпні 1941-го року, тому ДОТ № 401 нічим не відзначився^[2].

Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, ДОТ № 401 не мав бойового контакту із супротивником. Вдень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочали за наказом відхід з КиУР та міста Київ. Гарнізони ДОТ КиУР належали до останніх, хто відходив на лівий берег Дніпра, серед них був і гарнізон ДОТ № 401. Під час відступу власний гарнізон не підірвав споруду. Але не виключено, що внутрішнє обладнання та кулемети були тоді виведені з ладу. Удень 19 вересня передові загони 71-ї піхотної дивізії німців зайняли територію 3-го БРО без бою, затримуючи лише дезертирів-червоноармійців та перебіжчиків. Під час зачистки, після 19 вересня 1941 року, німецькі сапери споруду також не знищили^[2].

Сьогодення

У 2006 році в потернах ДОТу № 401 проходило знімання фільму Штольня.

ДОТ має статус пам'ятки історії, науки і техніки місцевого значення (наказ Міністерства культури України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 у редакції від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний номер 513/32-Ко).^[3]

Галерея

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 401 (КиУР)

амбразура
вид з боку озера
схема 2-амбразурного ДОТ (із складу ДОТ № 401)
внутрішній вид одного з казематів
одна із потерн у нижній частині споруди

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 401 (КиУР)

«Київська правда» за 25 вересня 2008 року
Відео ДОТ № 401, та «мінної групи» ДОТ № 401/402.
Фото ДОТ № 401/402.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
↑ ^а ^б А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
↑ Державний реєстр нерухомих пам'яток України — пам'ятки місцевого значення. Міністерство Культури України. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 8 травня 2018.