PROFILPELAJAR.COM

	Гуго III; фр. Hugues III de Lusignan
Прапор	6-й Король Кіпру
1267 — 1284
Попередник:	Гуго II
Наступник:	Іоанн I
Прапор	21-й Король Єрусалиму
1268 — 1284
Попередник:	Конрадін
Наступник:	Іоанн II
Народження:	1235; Антіохія
Смерть:	24 березня 1284; Тір, Ліван
Поховання:	Мечеть Селіміє (Нікосія)
Країна:	Кіпрське королівство
Рід:	Лузіньяни і Ramnulfidsd
Батько:	Генрі Антіохійськийd
Мати:	Isabella of Cyprusd
Шлюб:	Ізабелла Ібелін
Діти:	Marie of Lusignan, Queen of Aragond, Amalric, Lord of Tyred, Генріх II, Іоанн I, Guy of Lusignand, Margaret of Lusignan, Queen of Armeniad і Aimery of Cyprus (governor)d
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гуго III.

Гуго III Великий (фр. Hugues; 1235 — 24 березня 1284) — король Кіпру (1267—1284) і Єрусалиму (1269—1284).

Біографія

Молоді роки

Народився у родині графа Генріха Пуатьє-Антиохського та Ізабели де Лузіньян. Під час шлюбу його батьків було домовлено, що в разі смерті небожа Ізабели де Лузіньян — Гуго, новим спадкоємцем Кіпрського трону має стати син Ізабели. До того час Гуго Пуатье-Антиохський-Лузіньян значний проміжок часу проводив в Антиохії. Лише у 1264 році він з'явився на Кіпрі. Тоді померла його мати Ізабела, що була регентшею при Гуго II. Тоді ж Гуго Пуатьє-Антиохський-Лузіньян став новим регентом. На цій посаді узяв активну участь у боротьбі з наступом Бейбарса, султана Єгипту, на прибережні палестинські міста (1266). Втім зазнав поразки при Сен-Жан-д'Акрі у жовтні того ж року.

Король

Після смерті Гуго II 5 грудня 1267 року Гуго III став новим королем. Він оголосив про продовження династії Лузіньян, взявши лише прізвище матері.

У 1268 році, після загибелі Конрадіна Гогенштауфена, Гуго III висунув свої претензії на корону Єрусалиму. Здолавши опір частини знаті, він досяг свого — 24 вересня 1269 року коронувався в Тірі.

З цього моменту значна частина його діяльності була спрямована на збереження залишків Єрусалимського королівства. Втім, він тут зіткнувся з низкою труднощів: кіпрська знать не бажала воювати у Палестині, продовжувалися конфлікти між тамплієрами та госпітальєрами, а генуезці та венеційці між собою в стані відкритої війни. Усім цим вміло користався султан Бейбарс.

Втім, у 1271 році Гуго отримав англійську допомогу в особі принца Едуарда, який прибув зі значним військом. Проте всі спроби Гуго III розширити свої володіння у Палестині виявилися марними. У 1271—1272 роках король активно захищав Акру від єгипетських військ, які зрештою відступили. Тоді тамплієри та частина знаті висунули як претендента на трон Марію Антиохійську. У цьому протистоянні Гуго III зазнав невдачі й зрештою повернувся до Кіпру.

У 1277 році прибуло військо на чолі з графом Рожером Сан-Северіно, який мав намір захопити Єрусалимське королівство для Карла I, короля Сицилії. Ця колотнеча тривала до 1282 року, коли у Карла I розпочалася війна з королівством Арагон. Тому Рожер де Сан-Северін повинен був повернутися додому. Скориставшись цим, Гуго III зміг відвоювати майже всі землі свого королівства, крім Акри.

Помер 26 березня 1284 року у місті Тір.

Родина

Дружина — Ізабела (1241—1324), донька Гі де Ібеліна, маршала та конетабля Кіпру.

Діти:

Іоанн (1267—1285), король Кіпру з 1284 до 1285 року
Боемунд (1268—1281)
Генріх (1271—1324), король Кіпру з 1285 до 1324 року
Аморі (1272—1310), володар Тиру
Марія (1273—1322), дружина Хайме II, короля Арагону
Емері (1275—1316), конетабль Кіпру
Маргарита (1276—1296), дружина Тороса III, короля Кілікійської Вірменії
Гі (1278—1303), конетабль Кіпру
Аліса (1279—1324), дружина Баліана Ібеліна
Елвіс (д/н—1324), дружина Хетума II, короля Кілікійської Вірменії
Ізабела (1280—1319)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

Джерела

René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979). ISBN 2-228-12530-X