Григорій III (†березень 870) — неаполітанський дука (864–870), син дуки Сергія I та його дружини Друзи.

У 850 Сергій успішно перетворив владу дуки в Неаполі на спадкову, призначивши свого старшого сина Григорія співправителем. Григорій III був освіченою людиною, багато читав, вільно володів грецькою та латинською мовами.

Його молодші брати відігравали значну роль у житті дукату: Цезар був адміралом, Афанасій — єпископом Неаполя, Стефан — єпископом Сорренто, а пізніше і Неаполя.

У 859 за наказом батька Григорій і Цезар очолили об'єднане військо Неаполя, Салерно та Амальфі, повівши його на Капую, де її правитель Ландо I лежав паралізований. Проте, його син Ландо II зумів перемогти супротивника, який переважав його військо чисельно. Цезар разом з 800 воїнами був захоплений у полон капуанцями.

Сергій перед смертю наказав своєму синові Сергієві II прислухатись до порад дядька єпископа Стефана, що був довіреною особою імператора Священної Римської імперії Людовика II та папським легатом. У 867 Григорій визнав сюзеренітет Візантії та почав карбувати монети з профілем візантійського імператора.

• Erchempert. Historia Langabardorvm Beneventarnorvm [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] at The Latin Library.
• Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LIX Graziando — Grossi Gondi. Rome, 2002.
• Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: LXIII Labroca — Laterza. Rome, 2004.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.