Здійснив декілька творчих подорожей по Німеччині, Греції, Італії, Швейцарії. Недовго(чотири місяці) займався в Парижі в студії Гран-Шеньє. Привіз з Парижу декілька тисяч власних малюнків, які показав на виставці в Петербурзі. Працював ілюстратором у періодичних виданнях початку 20 ст. (журнали «Сатирикон», «Новий Сатирикон»)
1919 — еміграція з підрадянської Росії. Художник разом з родиною потайки на човні перетнули кордон Росії і перебралися в Європу. Жив і працював у Німеччини в Берліні. Потім Франції, США, Бразилії, Аргентині, Чилі.
З 1927 року — родина оселилася в Кань-сюр-Мер (Франція), в містечку поблизу Ніцци. Родина мала заміський будинок і ділянку землі, що нагадувала чи то маленьку садибу, чи то європейську віллу. Домівка мала назву «Бориселла» (від імен художника «Борис» та його дружинии «Елла»).
Серед найцікавіших творів еміграційного періоду Бориса Григор'єва — «Бретонський цикл» та пейзажні твори з зображеннями тропічної природи країн Латинської Америки.
Борис Григор'єв і книга
Російське село, 1918 р.
Григор'єва, окрім живопису, приваблювала література. Він і сам робив спроби писати вірші, прозу. Так, відомо, що Борис Дмитрович залишив близько 500 сторінок мемуарів (але місцезнаходження його рукопису поки невідоме). Знають його медійний цикл " О новом " (оприлюдений у 1920 р.) зі спогадами про власну участь в святковому оформленні Петрограда восени 1918 року, про співробітництво в журналі «Пламя», редактором якого в той час був нарком А. В. Луначарський, про « Першу державну вільну выставку всіх течій» на початку 1919 року в Палаці мистецтв, в який перейменували Зимовий палац на хвилі нестерпного бажання замінити усе давнє на революційне і сучасне.
Особлива річ — листування художника. Він листувався з цілою низкою відомих особ і діячів мистецтва доби, серед яких -
Більшість власних малюнків і цикли картин бажав бачити «експонованими» у книгах разом з текстом. Саме таким було видання «Расєя» 1918 року, де окрім нарисів П. Щеголева та М. Радлова, були і тексти Бориса Григор'єва «Лінія» та «Вчитель»; видання «Intimite» (1918) зі статтями В. Воінова та В.Дмитрієва.
Він намагався також оприлюднити серію власних латиноамериканських творів, про що в 1929 році домовлявся з Андрієм Седих, бо той планував писати про Чилі. Але видання не війшло.
.jpg)
