PROFILPELAJAR.COM

Віктор Грабар
Віктор Грабар;
Солдат
Загальна інформація
Народження	15 травня 1990; Шевченківське
Смерть	17 березня 2019 (28 років); Водяне
Поховання	Краснопільський цвинтар
Псевдо	«Дуглас»
Військова служба
Роки служби	2018—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Радіотехнічні війська
Формування	164 РТБр
Війни / битви	Війна на сході України Оборона Маріуполя;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грабар.

Грабар Віктор Васильович (нар. 15 травня 1990(19900515) — 17 березня 2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

Життєпис

Народився 1990 року в селі Шевченківське (Синельниківський район, Дніпропетровська область). 2008-го закінчив Дніпропетровське ПТУ № 6 — за фахом муляра-штукатура та плиточника-лицювальника. Захоплювався мотоциклами та страйкболом. Строкову службу пройшов в Севастополі, з 2009 по 2010 рік — у 7-й бригаді спецоперацій в Очакові. Протягом 2010—2013 років працював у групі швидкого реагування охоронної служби «Барс», по тому — в службі охорони Придніпровської ТЕС.

У червні 2016 року підписав контракт із ЗСУ; з 17 серпня по 18 листопада 2016-го проходив службу в Донецькій області у одному з радіолокаційних взводів Харківської радіотехнічної бригади, солдат, водій-електрик РЛС 17-ї окремої радіолокаційної роти 164-ї бригади. У листопаді 2018 року відряджений в зону ООС до 79-ї бригади.

17 березня 2019-го увечері противник розпочав обстріл ВОП біля села Водяне (Волноваський район) з мінометів, АГС і ВКК та намагався просунутися вперед. Вогнем у відповідь українські вояки його примусили відступити. Прикриваючи відступ, ворог застосував міномети з території тимчасово окупованого села Ужівка. Внаслідок розриву міни троє українських захисників дістали поранення; травмування Віктора Грабара виявилося несумісним з життям.

20 березня 2019 року похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпро.

Без Віктора лишились батьки і сестра^[2].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 149/2019 від 18 квітня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3].