Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст: {{subst:поліпшити автору|Гледіс Дік|29 грудня 2024}} ~~~~, а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день.(29 грудня 2024)
Гледіс Ровена Генрі Дік (англ.Gladys Rowena Henry Dick, нар. 18 грудня 1881 — пом. 21 серпня 1963) — американська лікарка, яка разом зі своїм чоловіком Джорджем Ф. Діком[en] розробила антитоксин[en] і вакцину проти скарлатини[3].
Біографія та кар'єра
Гледіс Ровена Генрі народилася в Пауні-Ситі, штат Небраска 1881 року. 1900 року вона здобула ступінь бакалавра зоології в Університеті Небраски-Лінкольна[en][4]. Під час навчання в університеті вона була членом відділу спільноти Pi Beta Phi[5]. Оскільки матір спочатку заперечувала проти того, щоб донька відвідувала медичну школу, Гледіс відвідувала аспірантуру в Небрасці до 1903 року, а потім переїхала до Балтимора, щоб відвідати медичну школу Університету Джона Гопкінса. Після здобуття 1907 року ступеня доктора медицини, протягом року вона навчалася в Берлінському університеті. Роки Гледіс Дік в Університеті Джона Гопкінса та Берліні«ознаменували її знайомство з біомедичними дослідженнями» та дали можливість вивчати експериментальну кардіохірургію та хімію крові з Гарві Кушингом, В. Г. Маккаллумом[en] та Мілтоном Вінтерніцем[6].
1911 року Дік переїхала до Чикаго, де заразилася скарлатиною, коли працювала в дитячій меморіальній лікарні[7]. Після одужання вона обійняла дослідницьку посаду в Чиказькому університеті, де вивчала патохімію нирок із Г. Гідеоном Веллсом[en] та етіологію скарлатини зі своїм майбутнім чоловіком Джорджем Ф. Діком[en]. Після того, як 1914 році вони одружилися, Гледіс Дік працювала патологоанатомкою в лікарні Еванстона, а пізніше приєдналася до свого чоловіка в Інституті інфекційних хвороб Джона Р. Маккорміка. Вона також працювала бактеріологинею в Службі охорони здоров'я США[en] і в лікарні Святого Луки[8].
У жовтні 1923 року Гледіс Дік та її чоловік успішно виділили гемолітичнийстрептокок«як збудника скарлатини», а пізніше розробили тест Діка — шкірний тест, який визначав сприйнятливість людини до захворювання та виробляв активну імунізацію більшими дозами токсину й антитоксину для лікування, профілактики та діагностики[8][9]. Вони запатентували свої методи виробництва токсинів й антитоксинів у 1924 і 1926 роках, що викликало критику з боку медицини. Подружжя Діків стверджувало, що патенти забезпечують контроль якості, і зрештою виграло позов проти лабораторій Ледерле 1930 року за «порушення патентних прав і неналежне виробництво токсинів»[8][10].
Хоча в 1940-х роках антитоксин і вакцину Діків замінив пеніцилін, 1926 року їхня робота була відзначена стипендією Чарльза Мікла від Університету Торонто, а 1933 року — Премією Кемерона з терапії Единбурзького університету. Протягом 1940-х і 1950-х років Дік брала активну участь у дослідженні поліомієліту та стала прихильницею усиновлення — так, вона заснувала організацію Cradle Society в Еванстоні, штат Іллінойс, і працювала в її правлінні у 1918—1953 роках[8]. Вона також розробила «техніку асептики дитячої кімнати Дік» (англ.Dick Aseptic Nursery Technique), яка передбачала «сувору стерилізацію та асептичні процедури» для запобігання перехресній інфекції серед немовлят[9].
.jpg)
