Герард ван дер Леу
Народився	18 березня 1890(1890-03-18)[1][2][…]  Гаага, Нідерланди[4]
Помер	18 листопада 1950(1950-11-18)[1][2][3] (60 років) або 17 листопада 1950(1950-11-17)[4] (60 років)  Утрехт, Нідерланди
Країна	Нідерланди
Діяльність	богослов, політик, археолог, філософ, викладач університету, єгиптолог, релігієзнавець
Alma mater	Лейденський університет
Заклад	Гронінгенський університет[4]
Посада	Q123298729?[5] і член палати представників Нідерландів[d][5]
Членство	Нідерландська королівська академія наук Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Партія	Партія праці
Герард ван дер Леу у Вікісховищі

Герард ван дер Леу (нід. Gerardus van der Leeuw; 18 березня 1890, Гаага, Нідерланди — 18 листопада 1950, Утрехт, Нідерланди) — нідерландський історик і філософ релігії, один з найбільш відомих представників феноменології релігії.

Вивчав теологію в Лейденському університеті, спеціалізувався на історії релігій і єгиптології. Потім навчався в Берліні і Геттінгені. З 1918 викладав в університеті Гронінгена. Дотримувався реформатства. У дослідженнях релігії і містицизму розвивав підхід Гуссерля. У 1945—1946 був міністром освіти Нідерландів від Партії праці. У 1950 став першим президентом Міжнародної асоціації істориків релігії.

• Леув Герард ван дер [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія