Гельмут Тумм
нім. Helmut Thumm
Народився	25 серпня 1895(1895-08-25)[1] Равенсбург, Тюбінген, Німеччина[1]
Помер	13 липня 1977(1977-07-13)[1] (81 рік) Вельцгайм[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди

Гельмут Тумм (нім. Helmut Thumm; 25 серпня 1895, Равенсбург — 13 липня 1977, Вельцгайм) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1938 року — командир 1-го батальйону 75-го піхотного полку. З 13 червня 1940 року — командир 56-го єгерського полку 5-ї єгерської дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З 4 січня 1944 року — командир своєї дивізії. З 1 листопада 1944 року — командир 44-го армійського корпусу, який бився з англо-американськими військами на Ельбі.. В січні 1945 року відійшов на Верхній Рейн. 20 січня зарахований в резерв і проти нього розпочали справу в Імперському військовому суді. Однією з причин став протест Тумма проти наказу Генріха Гіммлера про формування бойових загонів з членів Гітер'югенду. 19 квітня 1945 року здався британським військам в районі Верльгайма. 25 жовтня 1947 року звільнений.

• Фанен-юнкер (8 серпня 1914)
• Лейтенант (2 серпня 1915) — патент від 26 грудня 1914 року.
• Оберлейтенант (1 квітня 1925)
• Гауптман (1 березня 1930)
• Майор (1 листопада 1935)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1938)
• Оберст (1 жовтня 1941)
• Генерал-майор (1 березня 1943)
• Генерал-лейтенант (1 вересня 1943)
• Генерал піхоти (1 січня 1945)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (26 серпня 1915)
  • 1-го класу (3 липня 1918)
• Золота медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
  • 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (3 червня 1940)
  • 1-го класу (13 червня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (30 червня 1941)
  • дубове листя (№ 166; 23 грудня 1942)
• Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (3 липня 1941)
• Відзначений у Вермахтберіхт (5 липня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (30 липня 1942)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (8 серпня 1942)

• Der Weg der 5. Infanterie- und Jäger-Division 1921—1945, Podzun-Pallas, 1976, ISBN 978-3790900521

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.148 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Dörr M., Die inhaber der Anerkennungsurkunde des Oberbefehlshabers des Heerses 1941—1945, Ossnabrück, 1993, ISBN 3-7648-2426-3
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1998.
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Kursietis, Andris J., The Wehrmacht at War 1939—1945, Aspekt, The Netherlands, 1999
• Die Wehrmachtberichte 1939—1945, Band 1, 1. September 1939 bis 31. Dezember 1941, Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, München 1985, S. 607, ISBN 978-3-423-05944-2
• Reinicke, A., Die 5. Jäger-Division — Polen, Westfeldzug 1940, Rußland, Das Ende an der Oderfront, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2003