Станція в Ряшеві в 1917 році. На фото зображена Гелена Васку (другий ряд посередині)
Життєпис
Гелена народилася 15 серпня 1876 року в Угерці[3]. Вона походила з родини Люб'єв Швейковських[4][5] герба Любич[6]. Вона була дочкою Станіслава та Анєлі з Скібінських. Її братами був Станіслав[7], священик, можливо, Броніслав Швейковський (1865—1956)[8][9]. Вона закінчила середню школу . З 1893 р. вона була дружиною офіцера (під час Першої світової війникапітан[10][11], потім майор[12][13]), потім майор і полковник польської армії Олдеріч Васку (1873 р.н.)[14][15].
Під час Першої світової війни Гелена була надзвичайно активною діячкою в Ряшеві у сфері матеріальної та санітарної допомоги польським легіонерам[3]. Репортажі та звіти про її діяльність неодноразово з'являлися в журналі Ряшівський голос (пол.Głos Rzeszowski), де її описували як таку, що викликає захоплення своєю мужністю і жертовністю, і про невичерпні її заслуги[11], невтомного керівника[16], невичерпного в ідеях ініціатора[17] та невтомну в роботі. Своїми діями вона полегшила легіонерам втечу з російського полону та інтернування з боку австрійської влади, за що вона була представлена перед російським та австрійським судами. Під час Першої світової війни вона була активісткою, а з серпня по грудень 1915 року президентом правління притулку для польських легіонерів у Ряшеві[18][19], який діяв з 17 жовтня 1915 по липень 1918 року, послідовно розташовувався в штаб-квартирі гімнастичного товариства «Сокіл», у будинку за адресою вул. Замкова 6, а з середини 1917 р. у будівлі Товариства передового розвитку за адресою вул. Сокола[13][20][21]. Під час війни вона була президентом (головою) допоміжної станції Червоного Хреста в Ряшеві, яка працювала на залізничній станції[22][6], під час якої вона керувала добровільною роботою жінок в лікарняному відділенні та виробництвом сигарет на допоміжній станції[23]. Вона була президентом та віце-президентом[24] Червоного Хреста в Ряшеві, що діяв за адресою вул. Львівська[25] (у 1916 р. при ЧХ діяла так звана «коагуляційна станція», (нім. Лебестація)[26]). Вона також керувала відділенням (комітетом) дам Червоного Хреста в Ряшеві[27], очолюючи розвідувальну секцію, організовувала відправлення посилок польським військовополоненим у Росію, Італію та Румунію[10][28][29]. У 1916 році їй було присвоєно австро-угорськийЗолотий хрест за заслуги з короною на Медалі за хоробрість за визнання особливо патріотичної та жертовної поведінки щодо ворога (це була друга нагорода, надана їй під час Першої світової війни)[30]. 27 березня 1917 р. вона стала членом Галицької асоціації Червоного Хреста в Ряшеві, а 29 березня 1917 р. її обрали до Національного управління Червоного Хреста[31]. У вересні 1917 р. з ініціативи Гелени Васку та полковника Лащинського оголошено про відкриття притулку для бідних солдатів у Ряшеві[32], а 24 листопада 1917 р. було відкрито господарство для солдат[33]. Вона стала заступницею голови Комітету «Тижня легіонерської допомоги» в Ряшеві, організованого в серпні 1917 р.[34][35]. На початку 1918 р. вона активно діяла в Князівсько-єпископському комітеті Краківського комітету (КЄК) у Ряшеві[36] і стала членом відділу[37]. 24 лютого 1918 року вона була обрана президентом гурту асоціації під час жіночої акції в Ряшеві[38].
Коли Польща відновила незалежність, допоміжна станція Васку на залізничній станції, якою керувала Польща (раніше нім..Verköstigungsstation) за наказом Командування військового у Ряшеві 21 листопада 1918 р. перейшла під управління польської допоміжної станції[39]. У 1919 році вона також працювала в Білому Хресті в Ряшеві[40]. У 1920 році, під час польсько-більшовицької війни, вона працювала у військовому госпіталі[3]. Після повернення Польщі незалежності під час Другої Польської республіки вона була президентом відділення Польського Червоного Хреста. На рубежі 1923/1924 рр. вона стала членом Комітету повітового Державної ліги протиповітряної оборони в Ряшеві[41]. 2 травня 1923 року вона була нагороджена Лицарським хрестом ордена Відродження Польщі[42][43][44][45] . Відповідно до заповіту доктора Генріка Ганасевич[1], на рубежі 1920-х та 1930-х років вона засідала в комітеті створення лікарні Дитина Ісуса у Ряшеві[46] та була членом шкільної ради притулку Дитина Ісуса у Ряшеві[47].
Професійно вона була присяжним судовим перекладачем[3]. Вона опублікувала переклади з французької, німецької, італійської, англійської мов. Вона також публікувалася в прес. Наприкінці 1930-х вона перебувала у Трускавці.
↑ абвгCzy wiesz kto to jest?. Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. 1938. с. 768. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 31 березня 2020.
↑Kronika. Nr 13 z 1 kwietnia 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
.jpg)
