Гасан-бек Агаларов

Гасан-бек Агаларов
Народження1812[1]
Тифліс, Грузинська губернія, Російська імперія[1]
Смерть1883[2][3]
Тифліс, Російська імперія[1]
Званнягенерал-лейтенант
КомандуванняQ4184577?
Війни / битвиРосійсько-турецька війна 1877–78 і придушення Угорського повстання (1848—1849)
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Володимира орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Орден Леопольда (Австрія) орден Залізної Корони орден Червоного орла орден Святого Станіслава
CMNS: Гасан-бек Агаларов у Вікісховищі

Гасан-бек Агаларов (азерб. Həsən bəy Ağalarov; 1812, Тифліс, Російська імперія — 1883, там же) — російський військовий діяч азербайджанського походження[4][5][6], генерал-лейтенант. Став першим азербайджанцем, нагородженим орденом св. Георгія безпосередньо під час воєнних дій (відзначився у битві біля Дебрецена 21 липня 1849 року під час придушення Угорського повстання 1848—1849 років)[6].

Біографія

Портрет Гасан-бек Агаларова. Худ. Я. К. Каневський, Варшава, 1856, Музей історії Азербайджану.

Народився в Тифлісі у знатній родині. Загальну освіту здобув у Тифліській гімназії. У службу вступив 1834 року в Закавказький кінно-мусульманський полк[ru].

У складі відрядженого до Варшави у листопаді 1834 року Закавказького кінно-мусульманського полку поряд зі штабскапітаном Куткашенським Ісмаїл-беком, поручником Бакіхановим Джафар-Кулі-ага (молодший брат Аббас-Кулі-ага Бакіханова), був і прапорщик (в чині з 8 жовтня 1935 року) Гасан-бек Агаларов.

1840 року штабскапітан за відмінну службу нагороджений Орденом святого Станіслава III ступеня. 1849 року Закавказький кінно-мусульманський полк у боях за Дебрецен під час придушення Угорського повстання розгромив угорських повстанців і заволодів чотирма гарматами супротивника. За цей бій полк вшанований Георгіївським стягом[7]. За надану в бою відвагу помічник командира полку полковник Гасан-бек Агаларов 28 серпня 1849 року нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня[8] (№ 8147 за кавалерським списком Григоровича-Степанова).

З нагородного представлення головнокомандувача чинної армії генерал-фельдмаршала Паскевича:

У битві з бунтівними Угорцями при м. Дебречині, 21 Липня 1849 р., перебуваючи з трьома сотнями Закавказького Кінно-Мусульманського полку на лівому фланзі, при здійсненій атаці з особливим самозреченням кинувся на ворожу піхоту і знищив її повністю, причому відбив дві гармати і зарядний ящик; потім, переслідуючи ворога через місто, взяв 300 полонених і весь обоз[9].

1852 року полковник Гасан-бек Агаларов призначений командиром Закавказького кінно-мусульманського полку.

17 квітня 1857 року підвищений до генерал-майора, зі станом при Окремому кавказькому корпусі. 8 листопада 1877 року «За відмінність у справах проти ворога». Підвищений до генерал-лейтенанта, зі станом при Кавказькій армії[10].

Дружив з багатьма видними представниками Тифлісу. Серед них генерал Ісрафіл-бек Едігаров, генерал Ісмаїл-бек Куткашенський, перекладач та радник намісника Агабек Агаларов, драматург Мірза Фаталі Ахундов і поет Касим-бек Закір, якому генерал допоміг, коли того заслали. Сам поет в одному зі своїх творів (азерб.) згадує Агаларова як добру людину та хороброго воїна:

Həvadisi-dövran gərdişi-fələk,
Salmışdı binəyə kəbki yepələk:
Tülək tərlan kimi, qafil Həsən bəy,
Şığıyıb çənginə götürdü bayaq.

Нагороди

Серед інших нагород мав ордени:

Сім'я

Був одружений з Біке-ага Ахмед-хан кизи Джеваншир. Мав сина Давуд-ага та дочку Марія-ханим. Нащадками його роду є відомий радянський боксер, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР Аббас Агаларов та його брат оперний вокаліст, народний артист СРСР Ідріс Агаларов.

Примітки

  1. ↑ а б в AĞALAROV Həsən bəy — Азербайджанська національна енциклопедія.
  2. ↑ Гулієв Вілаят Мухтар огли Bir daha Mirzə Fətəli Axundovun dəfni haqqında — Азербайджанська національна бібліотека, 2012.
  3. ↑ Гулієв Вілаят Мухтар огли Axundovun dəfninin gizlinləri — Kardaş Literature Journal, 2018.
  4. ↑ Э. Э. Исмаилов. Георгиевские кавалеры — азербайджанцы. — М., 2005. Стр. 4. Предисловие кандидата исторических наук Думина Станислава Владимировича, ведущего научного сотрудника Государственного Исторического Музея, президента Российской генеалогической федерации.
  5. ↑ Шамистан Назирли. Азербайджанские генералы. Рецензент: член-корреспондент Академии наук Азербайджанской ССР Гараш Мадатов. Изд. «Гянджлик». — Баку, 1991. Стр. 30
  6. ↑ а б к. и. н. А. А. Молчанов. Среди самых доблестных в Российской армии. // журнал : «Гербоведъ». — 2006. — № 90 (31 грудня). — С. 171-173. Архівовано з джерела 27 лютого 2012.
  7. ↑ Сборник сведений о Георгиевских кавалерах и боевых знаках отличий Кавказских войск — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. runivers.ru. Процитовано 1 листопада 2024.
  8. ↑ Георгиевская страница: Кавалеры Военного ордена 4-го класса. Архів оригіналу за 26 травня 2010. Процитовано 17 січня 2010.
  9. ↑ Эльдар Эльхан оглы Исмаилов. Агаларов Гасан-бек. // Георгиевские кавалеры — азербайджанцы. — М. : Герои отечества, 2005. — С. 79.
  10. ↑ Список генералам по старшинству. — Санкт-Петербург: Военная Типография, 1 июля 1978. — С. 404.

Джерела

Посилання