Галерейна зброя

Салонна рушниця Colt Lightning

Галерейна зброя, зброя Флобера, салонна зброя або салунна зброя це різновид вогнепальної зброї, яку розробили для цільової стрільби в приміщеннях.[1][2] Вперше таку зброю створив у 1845 році французький винахідник Луї-Ніколя Флобер під винайдений ним унітарний набій кільцевого запалення змінивши ударний капсуль таким чином, що той міг утримувати невелику свинцеву кулю. В 19-му столітті, галерейна зброя зазвичай представляла собою помпові рушниці під набій .22 Short.[3] Галерейну зброю випускають і в наш час, хоча наприкінці 20-го століття, її дещо потіснила пневматична зброя.[4]

Галерейна зброя

Галерейна гвинтівка Winchester Model 1890

Галерейна зброя має невеликий калібр, є однозарядною або помповою, заряджається зазвичай набоями .22 Short. Найбільш популярними є Winchester Модель 1890, карабін Colt Lightning, Gevarm та Winchester Модель 62.[3] Домашні тири та галереї почали занепадати на початку 20-го століття. Проте, галерейну зброю почали використовувати в стрілецьких галереях на ярмарках, карнавалах та в парках розваг.[5] Наприкінці 20-го століття галерейну зброю значно потіснила пневматична зброя.[4] Галерейну зброю випускають і до тепер, хоча її в основному використовують для розважальної стрільби та полювання на дрібну дичину.

Зброя Флобера

Зображення 6мм пістолета Флобера, разом з описом в каталозі 1912 року Manufacture Française d'Armes et de Cycles de Saint Étienne

Француз Луї-Нікола Флобер винайшов перший унітарний набій кільцевого запалення в 1845 році. Набій 6мм Флобер складався з ударного капсулю до якого згори було прикріплено кулю.[6][7] Набої не містили пороху, єдиним метальним зарядом була суміш в ударному капсулі.[8] В Європі набої .22 BB cap (представлено в 1845 році) та дещо потужніший .22 CB cap (представлено в 1888 році) отримали назву "6mm Flobert" і по суті є одним набоєм. Ці набої мають відносно низьку швидкість приблизно від 213 до 244 м/с. Флобер також розробив під ці набої зброю яку назвав "parlor guns" (салонна зброя), оскільки ці пістолети та гвинтівки призначалися для стрільби в стрілецьких салонах великих будинків.[9][10]

Салонні пістолети

Однозарядний пістолет Remington Rider

Салонні пістолети стали модними в середині 19-го століття; зазвичай вони мали важкі стволи і невеликі калібри. Їх використовували для цільової стрільби в спеціальних салонах або галереях.[11] Найбільш відомим салонним американським пістолетом був однозарядний пістолет Remington Rider.[12]

Салунна зброя

Салунна зброя гладкоствольною і могла стріляти набоями 6мм Флобер,[13] але цей термін можна віднести і до вогнепальної зброї великого калібру в ствол якої вставляли трубку Морріса, що давало змогу використовувати цю зброю для стрільби в стрілецьких галереях будівель. Трубка Морріса була зроблена відповідно до форми набою, яким зброя була здатна стріляти, а середині трубка мала невелику камору під дрібнокаліберний набій (зазвичай .255 Morris).[14]

Примітки

  1. ↑ Adler, Dennis (2011). Guns of the Civil War. Zenith Imprint. с. 159. ISBN 978-0-7603-3971-8. Процитовано 25 січня 2012.
  2. ↑ Peterson, Harold Leslie (1962). The treasury of the gun. Golden Press. с. 179.
  3. ↑ а б Boorman, Dean K. (2001). History of Winchester Firearms. Globe Pequot. с. 69. ISBN 978-1-58574-307-0. Процитовано 25 січня 2012.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б Carmichel, Jim (1985). Jim Carmichel's Book of the rifle. Outdoor Life Books. с. 538. ISBN 978-0-943822-55-6. Процитовано 25 січня 2012.
  5. ↑ James, C. Rodney (2010). Gun Digest Book of the .22 Rifle. Iola, wisconsin: Gun Digest Books. с. 39. ISBN 978-1-4402-1372-4. Процитовано 25 січня 2012.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ "History of firearms" [Архівовано 2015-12-22 у Wayback Machine.] (fireadvantages.com)
  7. ↑ "How guns work" [Архівовано 2015-12-22 у Wayback Machine.] (fireadvantages.com)
  8. ↑ Shooting section (la section de tir) [Архівовано 2013-11-10 у Wayback Machine.] of the official website (in French) of a modern indoor shooting association in Belgium, Les Arquebusier de Visé.
  9. ↑ Flayderman, Norm (2007). Flayderman's Guide to Antique American Firearms and Their Values (вид. 9). Iola, Wisconsin: F+W Media, Inc. с. 775. ISBN 978-0-89689-455-6.
  10. ↑ Barnes, Frank C.; Bodinson, Holt (2009). Amrerican Rimfire Cartridges. Cartridges of the World: A Complete and Illustrated Reference for Over 1500 Cartridges. Iola, Wisconsin: Gun Digest Books. с. 441. ISBN 978-0-89689-936-0. Процитовано 25 січня 2012.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Eckhardt, Charley F. (2001). Texas smoke: muzzle-loaders on the frontier. Texas Tech University Press. с. 86–88. ISBN 978-0-89672-439-6. Процитовано 25 січня 2012.
  12. ↑ Marcot, Roy Martin (2005). The history of Remington Firearms. Globe Pequot. с. 24. ISBN 978-1-59228-690-4. Процитовано 25 січня 2012.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Greener, William Wellington (1885). Miscellaneous Arms. The gun and its development: with notes on shooting. Cassell. с. 417—419.
  14. ↑  Seton-Karr, Henry (1911). Rifle . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 23. Cambridge University Press. с. 325—336, see page 336. (англ.)

Посилання