Єпископ Гавриїл
Альма-матер:	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Діяльність:	священник, перекладач
Ім'я при народженні:	Гаврило Федорович Бужинський
Народження:	1680(1680) Ізюм
Смерть:	27 квітня (8 травня) 1731(1731-05-08) Москва
Похований:	Заіконоспаський монастир
Священство:	1709
Чернецтво:	1707
Єп. хіротонія:	30 жовтня 1726

Єпископ Гавриїл (в миру Гаврило Федорович Бужинський; 1680, Ізюм — †27 квітня 1731, Москва) — український релігійний діяч, письменник, філософ, богослов, освітний діяч, видавець. Випускник Києво-Могилянської академії. Перекладач творів Еразма Ротердамського, Самуеля Пуфендорфа, Вільгельма Стратемана^[ru].

Один із прихильників зближення з протестантськими церквами та фанатичний прихильник царя Петра Романова.

Також єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); єпископ Рязанський та Муромський РПЦ (б).

Народився у Харківському полку на Слобідській Україні, навчався у Києво-Могилянській академії на Гетьманщині.

1706 р. — митрополит РПЦ МП Стефан (Яворський) викликав його до Московії, призначив учителем Слов'яно-греко-латинської академії у Москві.

1707 р. — прийняв чернечий постриг.

1709 р. — рукопокладений в ієромонаха.

1714 р. — Петро I особисто перевів його до Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі.

1718 р. — обер-ієромонах^[ru] Російського імператорського флоту. Монах Гавриїл був фанатичним прихильником Петра І, у своїх проповідях затято прославляв його.

1720 р. — став префектом Слов'яно-греко-латинської академії. У тому ж році зробив переклад «Лютеранського хронографа»^[2], яка викликала жваву релігійну дискусію. 1749 ця книжка була заборонена указом цариці Єлизавети — дружини Олексія Розумовського.

22 січня 1721 р. — зведений в сан архімандрита Іпатіївського монастиря.

25 грудня 1721 р. — радник Синоду і протектор шкіл та друкарень.

20 березня 1722 р. — став настоятелем Троїце-Сергієвої лаври.

Після смерті Петра І в Синоді вплив здобув архієпископ Ростовський Георгій Дашков, що був противником Феофана Прокоповича. Це призвело до послаблення впливу духовенства, яке підтримувало політику царя Петра, і Гавриїл був переведений єпископом у м. Рязані.

Племінником Гавриїла Бужанського був український науковець, лексикограф та перекладач Киріяк Кондратович.

30 жовтня 1726 р. — хіротонія на єпископа Рязанського, яка обіймала території фіно-угорських народів Поволжа.

На рязанській катедрі займався просвітництвом, відновив слов'яно-греко-латинську школу. Через два роки в ній вже навчалося 339 учнів. Його діяльність не сприйняло місцеве духовенство. Через донос було почато слідство. Гавриїла викликали до Москви, де він прожив два роки у найманому будинку. У 1730 р. слідство було завершене, доказів проти Гавриїла не було знайдено.

Січень 1731 р. — Синод висунув його кандидатом у архієреї на Київську митрополичу катедру, а згодом Ростовську у Мерянії. Але його стан здоров'я погіршився. 27 квітня він помер і похований у Заіконоспаському монастирі^[ru] в Москві.

• переклад Еразма Ротердамського;
• Самуеля Пуфендорфа («Введення до історії Європейської»)
• Вільгельма Стратемана («Феатрон, чи Ганьба історична»).

Ним написаний короткий катехізис «Послідування сповіді» (1724). Церковний історик Філарет (Дроздов) приписує йому написання за замовленням Петра І книжки «Юности честное зерцало», правила світської моралі.^[3]

• О. М. Дзюба, Бужинський Гавриїл [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 391. — ISBN 966-00-0734-5.
• Серафим (Питерский), Мелетия (Панкова), Гавриил Бужинский. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2005. — Т. X. — С. 211. — ISBN 5-89572-016-1.(рос.)
• Шереметевский В. В.,. Гавриил (Бужинский) // Русский биографический словарь : в 25 т / Издание Императорского Русского Исторического Общества. — М. : Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 28—32. (рос.)

• Гавриил (Бужинский)(рос.)
• Гавриил Бужинский (Электронные публикации Института русской литературы (Пушкинского Дома) [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.], РАН. (рос.)