PROFILPELAJAR.COM

Вулиця Андрія Покровського
Миколаїв
Вулиця Андрія Покровського; Миколаїв
	Вулиця Андрія Покровського в місці перетину в районі Аркасівського кільця Вулиця Андрія Покровського в місці перетину в районі Аркасівського кільця
Місцевість	Історична частина Миколаєва
Район	Центральний
Назва на честь	Андрій Покровський
Колишні назви
	Фронтальна, Наваринська, Троцького, Селянінтернівська, Маяковського
Загальні відомості
Протяжність	1,3 км
Координати	46°58′23″ пн. ш. 31°58′53″ сх. д. / 46.97306° пн. ш. 31.98139° сх. д.
Транспорт
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	див. список
Пам'ятники	див. список
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r9375855
Мапа
Вулиця Андрія Покровського у Вікісховищі

46°58′27″ пн. ш. 31°58′56″ сх. д. / 46.974059° пн. ш. 31.982124° сх. д. / 46.974059; 31.982124

Ву́лиця Андрі́я Покро́вського — одна з найстаріших і найкоротших поперечних вулиць в історичній частині Миколаєва. Обмежується Адміральською вулицею на півночі і перетином Центрального проспекту і Аркасівською вулицею на півдні.

Розташування

Вулиця Андрія Покровського — поперечна вулиця в історичній частині Миколаєва.

Бере свій початок від Адміральської вулиці, проходить через вулиці Вадима Благовісного, Спаську, Велику Морську, Марка Кропивницького, Шевченка і в місці перетину з вулицею Павла Скоропадського повертає до місця перетину Центрального проспекту з Аркасівською вулицею. Загальна протяжність близько 1,3 кілометра.

Історія

Перша назва — Фронтальна вулиця, запропонована поліцмейстером П. І. Федоровим у 1822 році і не затверджена адміралом О. С. Грейгом, пов'язана з тим, що на вулицю був проведений «самопливний» водопровід від 3-го Спаського фонтану і на розі цієї та Спаської вулиць розташовувався водорозбірний колодязь — «фонтан».

У 1835 році поліцмейстер Г. Г. Автомонов запропонував назвати вулицю Наваринською — в пам'ять про Наваринську битву 1827 року, учасники якої, зокрема М. П. Лазарєв, В. О. Корнілов, О. П. Авінов, П. С. Нахімов та С. П. Хрущов, проживали на цій вулиці^[1].

У 1920-ті роки вулиця названа ім'ям Троцького — на честь популярного в той час політичного і військового діяча. Після його усунення, у 1928 році вулицю перейменували в Селянінтерновську — на честь Селянського інтернаціоналу. Після розпуску Комуністичного інтернаціоналу вулиці дали ім'я Маяковського — в пам'ять про поета В. В. Маяковського, який одного разу був у Миколаєві.

В роки незалежної України вулиці повернено її історичну назву — Наваринська. Однак прагнення деяких краєзнавців прямо пов'язати назву вулиці з Наваринською битвою, в якій, нібито, брав участь Чорноморський флот, не має під собою історичного підґрунтя: жоден корабель Чорноморського флоту, тим більше збудований у Миколаєві, не брав участі у цій битві^[2].

26 липня 2024 року вулицю адмірала Макарова перейменовано і розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» надано ім'я Андрія Покровського — миколаївського градоначальника, першого адміралу флоту Української Держави і головного отамана портів Чорного моря^[3]^[4].

Пам'ятки, інфраструктура

Будівлі та пам'ятки

Якщо проходити по вулиці від будинку головного командира Чорноморського флоту, то зліва на розі вулиці Вадима Благовісного виходила кутом будівля Олександрівського реального училища (нині — бізнес-центр «Олександрівський»), фасад якого виходив на вулицю Вадима Благовісного. В цьому ж кварталі розміщується колишня будівля Миколаївського поштамту, фасад якого виходив на вулицю Андрія Покровського.
На протилежному від будівлі Олександрівського реального училища куті розташовується будівля, де у 1792—1794 роках проживав перший будівничий Одеського порту і міста Одеси адмірал Хосе де Рібас.
На розі Спаської вулиці і вулиці Андрія Покровського у 1892 році розташовувалися Офіцерські збори 58-го Празького полку. У будинку № 1 розміщувалося Комендантське управління і у 1869 році проживав плац-майор І. П. Родкеєвич. Праворуч по непарній стороні, на розі Великої Морської вулиці розташовувався будинок, в якому проживали начальники штабу Чорноморського флоту (учасники Наваринської битви), так званий будинок Перелешина, оскільки раніше вся ця ділянка належала морякові, капітан-командиру І. Г. Перелешину^{[джерело?]}.
У кварталі між вулицями Шевченка і Павла Скоропадського по непарній стороні розташовувався будинок «Пожежної каланчі» — побудований в модерновому «цегляному стилі». Будівля збереглася, але каланча (башта) знищена за німецької окупації 1941—1944 років.
У будинку № 25 протягом 1879—1887 років мешкав історик-краєзнавець, прозаїк, публіцист і драматург Григорій Миколайович Ге. Одноповерховий, кам'яний, тинаькований будинок з прямокутними вікнами збудований у другій половині XIX століття^[5]. Там же проживав Некрасов Іван Степанович — фахівець у галузі двигунобудування, директор Миколаївського середнього механіко-технічного училища і завідуючий кафедрою двигунів внутрішнього згоряння Миколаївського кораблебудівельного інституту.
Після вулиці Павла Скоропадського вулиця Покровського повертає під кутом і закінчується довгим кварталом, на початку якого по непарній стороні станом на 1889 рік був «Ливарний механічний завод інженер-механіків Авдєєва і Матвєєва». За ним, в середині кварталу у власному будинку жив перший міський архітектор Л. А. Опацький^[1].
Будинок № 34 у 1899—1904 роках належав швейцарському громадянину Людвігу Морітцу, а пізніше вдові диякона Олександрі Федорівні Ващенко. Будівля носить статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

Пам'ятники

Вулиця бере свій початок від перетину з вулицею Адміральською, де розташовується аллея адміралів. В безпосередній близькості до перетину вулиць розміщуються пам'ятники адміраламФ. Ф. Беллінсгаузену, М. П. Лазарєву і Ф. Ф. Ушакову.
На розі з вулицею Вадима Благовісного на будинку Хосе де Рібасу розміщується меморіальна дошка, присвячена йому.
На розі з вулицею Спаською по непарній стороні розташована меморіальна дошка В. І. Далю, який проживав в будинку, що стояв на цьому місці.
В кварталі між вулицями Павла Скоропадського і Шевченка на фасаді пожежної частини розміщується меморіальна дошка М. М. Свіжинському — пожежнику, одному з організатор протипожежної справи у місті Миколаєві, репресованого та розстріляного у 1937 році.

Галерея

Будівля Олександрівського реального училища
Колишня будівля головпоштамту на Покровського, 2
Будинок в якому жив адмірал Хосе де Рібас за адресою Покровського, 3
Будинок, в якому у 1879—1887 роках мешкав Григорій Ге, вулиця Покровського, 25
Будинок за адресою вулиця Покровського, 1
Будинок Морітца, вулиця Покровського, 34

Примітки

↑ ^а ^б Крючков Ю. С. Град Святого Николая: Путеводитель по старому Николаеву. — Миколаїв : Возможности Киммерии, 2003.
↑ Крючков Ю. С. Старый Николаев. Топонимический словарь-справочник. — Миколаїв : Издательство Ирины Гудым, 2008.
↑ Кім, Віталій (26 липня 2024). Розпорядження вiд 26 липня 2024 № 273-р «Про перейменування об’єктів топонімії». Миколаївська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 29 липня 2024.
↑ Орлик, Катерина (26 липня 2024). Без вулиць Адмірала Макарова, Декабристів та Лермонтова. У Миколаєві затверджено перейменування вулиць. 0512.com.ua — Сайт міста Миколаєва. Процитовано 26 липня 2024.
↑ П. М. Калугин. г. Николаев. Дом в котором жил Ге Г. М. ул. Наваринская, 25 // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 103. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)