Вулиця Академіка Возіанова

Вулиця Академіка Возіанова
Київ
 Редагувати інформацію у Вікіданих
МісцевістьЧоколівка
РайонСолом’янський
Назва на честьОлександра Возіанова
Колишні назви
Олександрівська + Гоголівська, Академіка Карпінського
Загальні відомості
Протяжність355 м
Координати початку50°25′26.8″ пн. ш. 30°27′8.8″ сх. д. / 50.424111° пн. ш. 30.452444° сх. д. / 50.424111; 30.452444
Координати кінця50°25′31.8″ пн. ш. 30°26′51.5″ сх. д. / 50.425500° пн. ш. 30.447639° сх. д. / 50.425500; 30.447639
поштові індекси03151
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні закладидитячий садок № 714
Забудовабагатоповерхова та малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10656
У проєкті OpenStreetMapr418279
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Академіка Возіанова у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ву́лиця Акаде́міка Возіа́нова — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Чоколівка. Пролягає від вулиці Володимира Сікевича до Волинської вулиці.

Історія

Вулиця виникла у 1910-х роках, мала назву Олександрівська. 1938 року названа на честь президента Академії наук СРСР академіка О. П. Карпінського[1]. У 1944 році до неї було приєднано відому з початку ХХ століття Гоголівську вулицю[2]. Наприкінці 1970-х років вулицю скорочено до теперішніх розмірів.

18 січня 2024 року перейменована, в межах процесу деколонізації, що був спричинений російським вторгненням, на вулицю Академіка Возіанова, на пошану українського медика, професора, академіка Національної академії наук України; президента Академії медичних наук України; директора Інституту урології АМНУ Олександра Возіанова.

Опис

Сучасна забудова — переважно 1970-х років.

Під № 4 — заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 714 м. Києва.[3]

Особистості

Віктор Могильний

З 1939 по 1960-ті роки, у будинку садибного типу під номером 10 жив Віктор Могильний. Будинок був знищений для перебудови. Разом із цим будинком зник і «культурологічний клуб на Чоколівці», один із осередків шістдесятництва. Раз на тиждень тут, у неформальній атмосфері, збиралися молоді поети, які відвідували літературну студію при видавництві «Молодь». Серед таких Микола Холодний, Гриць Тименко, Євген Варда, Юрій Мурашов та інші. Гості читали вірші й дискутували в той час, як дружина господаря Аврелія Могильна несла варту біля будинку. У ході обговорень часто згадували про сусіда з вул. Уманської — літературного критика Івана Світличного. Гості долучалися до формування інтер'єру цього помешкання. На стінах рясніли написи-автографи, що їх залишали охочі. Микола Плахотнюк так описав атмосферу, що панувала в будинку:

«Хата вся розмальована, козаки, мамаї, гопаки, написи, як ото в печері, де є наскельні написи. Той так написав, той таке намалював, але це була якась така аура, що мене зразу потягнуло до цих хлопців, до цього гурту»

Як згадував Олесь Шевченко, тут був один з небагатьох «островів незалежності» в зрусифікованому Києві, де українець міг комфортно почуватися.

Галерея

  • Будинок № 5 — зразок первісної забудови Чоколівки
    Будинок № 5 — зразок первісної забудови Чоколівки

Примітки

  1. ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
  2. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  3. ↑ kv.isuo.org. Київ. ІСУО. Процитовано 10 січня 2023

Джерела

  • Карпинського Академіка вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 73.
  • Карпинського Академіка вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 107.