Вольфганг Кюглер (нім. Wolfgang Kügler; 2 грудня 1959, Франкфурт-на-Майні, ФРГ) — унтерштурмфюрер СС, командир загону айнзацкоманди 2 підрозділу айнзацгрупи А[1], військовий злочинець.
Життєпис
Під час операції «Барбаросса» режим нацистської Німеччини масово винищував певні верстви населення, зокрема ромів, євреїв, комуністів і психічно хворих людей[2]. Масові вбивства мали здійснюватися чотирма оперативними групами, відомими як айнзацгрупи (A, B, C, D). Відповідальними за такі операції для країн Балтії, зокрема Латвії, була айнзацгрупа А, персонал для якої в своїй більшості надавала таємна поліція, більш відома як СД. Коли лінія фронту просунулася далі на схід, подалі від окупованої Латвії, айнзацгрупа А покинула країну, а її функції перебрала на себе резидентська СД[3].
Діяльність в Латвії
Кюглер прибув до Лієпаї 10 або 11 липня 1941 року, щоб перебрати командування місцевою резидентурою СД. Відтоді і до квітня 1943 року він відповідав за масові вбивства в Лієпаї та її околицях. Відповідно до практики СД, накази про вбивства не видавалися в письмовій формі, а віддавалися лише усно. Кожні два тижні Кюглер їздив до Риги для отримання інструкцій. Кюглер особисто керував щонайменше одним масовим розстрілом[1].
У грудні 1941 року СД міста Лієпаї разом з місцевими колаборантами стратила приблизно 2700 євреїв на пляжі в Шкеде. Вбивства були задокументовані, зокрема зроблено багато фотографій, які згодом стали одними з найвідоміших зображень Голокосту в Латвії. Питання про те, чи був Кюглер насправді присутнім під час різанини, є предметом суперечок. На післявоєнних судових процесах кілька свідків з німецької СД заявляли, що Кюглер був у відпустці, тоді як багато латиських свідків стверджували, що Кюглер був присутній на розстрілах в Шкеде.
У квітні 1943 року Кюглера замінив оберштурмбанфюрер СС Курт Юргшайт. Згідно з післявоєнним судовим процесом у Німеччині, підставою для його усунення стала крадіжка майна, яке колись належало вбитим ним євреям. Його також підозрювали у надто дружніх стосунках з латишами, зокрема з його коханкою та перекладачкою пані Кронбергс.
Після війни
Після війни Кюглер був засуджений до 8 місяців ув'язнення та штрафу, а 1959 року повторно заарештований і звинувачений у масових вбивствах пляжі в Шкеде. Після повторного арешту Кюглер наклав на себе руки, вистрибнувши з вікна в'язниці у Франкфурті-на-Майні 2 грудня 1959 року[9].
Література
- Ezergailis, Andrew, The Holocaust in Latvia 1941—1944 — The Missing Center, Historical Institute of Latvia (in association with the United States Holocaust Memorial Museum), Riga, 1996. ISBN 9984-9054-3-8.
- Klee, Ernst, Dressen, Willi, and Riess, Volker, eds. «The Good Old Days» — The Holocaust as Seen by its Perpetrators and Bystanders, MacMillan, New York, 1991 (translation by Deborah Burnstone). ISBN 0-02-917425-2.
- Lewy, Guenter, The Nazi Persecution of the Gypsies, Oxford University Press, 2000. ISBN 0-19-512556-8.
- Roseman, Mark, The Wannsee Conference and the Final Solution — A Reconsideration, Holt, New York, 2002. ISBN 0-8050-6810-4.
Примітки