Екорегіон вологих тропічних лісів Фіджі охоплює архіпелаг Фіджі, розташований у південно-східній частині Тихого океану, на східній окраїні Меланезії, приблизно за 3000 км на схід від Австралії, між 16° і 20° південної широти та між 178° східної і 178° західної довготи. Він складається з більш ніж 300 вулканічних островів та півсотні менших острівців. Найбільшими островами архіпелагу є Віті-Леву площею 10 388 км² та Вануа-Леву площею 5587 км², які разом складають 78 % території Фіджі. На Віті-Леву мешкає 70 % населення країни. Тут розташована Сува — столиця та найбільше місто Фіджі, а також гора Томаніві[en] — найвища вершина архіпелагу заввишки 1324 м. Західні частини островів Віті-Леву та Вануа-Леву, що лежать у дощовій тіні, виділяють у окремий екорегіон сухих тропічних лісів Фіджі.
Острови Фіджі утворилися внаслідок субдукціїТихоокеанської плити під Австралійську плиту приблизно 5-20 мільйонів років тому. Вулканічна активність в регіоні триває: приблизно у 1550 році н.е. відбулося виверження гори Улуїгалау[en] на Тавеуні[en], третьому за площею острові архіпелагу. Більшість ґрунтів Фіджі мають вулканічне походження, однак частина з них утворилася з піднятих морських рифів і відкладів, а в долинах річок на найбільших островах поширені алювіальні ґрунти.
За 400 км на північний схід від Фіджі, між 13° і 14° південної широти та між 176° і 178° західної довготи, лежать острови Волліс і Футуна, заморське співтовариство[en]Франції, що складається з трьох головних островів і низки дрібних острівців. Архіпелаг Горн включає острів Футуна та безлюдний острів Алофі, а за 240 км на північний схід від нього розташований острів Увеа або Волліс, оточений великим бар'єрним рифом. Вулкани на цих сильно еродованих островах давно згасли, хоча колись активні кратери все ще можна побачити на Увеа. Острови Футуна та Алофі є більш давніми, ніж Увеа. На них можна побачити вапнякові тераси, які вказують на попередні епохи, коли рівень моря був вищим. Найвищою вершиною Волліса і Футуни є гора Пуке[en] заввишки 524 м, розташована на острові Футуна.
За 500 км на північ від Віті-Леву та за 500 км на захід від Волліса і Футуни розташований вулканічний острів Ротума та кілька менших островів. Його площа становить 47 км², а висота — 256 м над рівнем моря. Адміністративно острови Ротума[en] є залежною територію Республіки Фіджі.
Клімат
На островах регіону переважає тропічнийекваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Протягом всього року в регіоні дмуть південно-східні пасати. Середня температура тут коливається від 22 °C у липні до 26 °C у січні. Середньорічна кількість опадів коливається від 2500 до 3000 мм, а на навітряних схилах гір їх кількість становить від 5000 до 10 000 мм. З січня по квітень на Фіджі іноді трапляються руйнівні тропічні циклони.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є низинні дощові ліси, гірські дощові ліси та хмарні ліси, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря.
Гірські дощові ліси поширені на вітряних гірських схилах, на висоті від 400 до 600 м над рівнем моря, де температура на 4-6 °C нижча, ніж у прибережних районах. У цих низькорослих лісах домінують тихоокеанські каурі (Agathis macrophylla), фіджійські калофіллуми (Calophyllum vitiense), великолисті ендоспермуми[en] (Endospermum macrophyllum), каштанолисті мускатники[en] (Myristica castaneifolia), фіджійські метросідероси[en] (Metrosideros vitiensis) та різні види ногоплідників (Podocarpus spp.) і смердючих дерев[en] (Dysoxylum spp.).
Хмарні ліси зустрічаються у високогір'ях Фіджі та Футуни, на висоті від 600 до 900 м над рівнем моря та вище. Опадів тут випадає значно більше, ніж у низовинах екорегіону, зазвичай понад 4500 мм на рік, а середня температура коливається від 10 °C до 20 °C. Лісовий намет у надзвичайно густих хмарних лісах Фіджі зазвичай розташований на висоті близько 7 м над землею. У високогірних лісах екорегіону переважають епіхаріси Джиллеспі[sv] (Epicharis gillespieana), гірські ліхтарні дерева[en] (Hernandia moerenhoutiana), макаранги Зеемана[sv] (Macaranga seemannii), різні види сизигіумів (Syzygium spp.) та фагрей[en] (Fagraea spp.). В підліску поширені деревоподібні папороті, зокрема тонкокрильники Вілкеса[en] (Leptopteris wilkesiana) та різні види ціатей (Cyathea spp.), а також ліани, зокрема фіджійські фрейсінетії[sv] (Freycinetia storckii).
Океанічна ізоляція Фіджійського архіпелагу, великі розміри, складний рельєф та незвичайна біогеографічна історія екорегіону сприяли розвитку багатої флори, що характеризується високим рівнем ендемізму. Загалом на Фіджі зустрічається 1769 видів судинних рослин, з яких приблизно 23 % є ендемічними. Решта видів включає багато регіональних ендеміків, які також зустрічаються на Самоа, Тонзі та Вануату. Багато родів рослин досягають своєї східної межі поширення на Фіджі.
Найбільш унікальними ендеміками Фіджі є фіджійські дегенерії (Degeneria vitiensis) та рожевоцвіті дегенерії[sv] (Degeneria roseiflora), єдині представники ендемічної родини дегенерієвих (Degeneriaceae), віддалено пов'язаної з магноліями. Серед інших примітивних рослин, поширених в екорегіоні, слід відзначити 10 видів голонасінних рослин, зокрема королівський саговник (Cycas rumphii), тихоокеанське каурі (Agathis macrophylla) та кілька ендеміків — фіджійський дакридіум (Dacrydium nausoriense), лускатий ногоплідник (Podocarpus affinis) та фіджійську акмопілу (Acmopyle sahniana). Усі 24 місцеві види пальм, поширені на Фіджі, є ендеміками екорегіону, що робить Фіджійський архіпелаг гарячою точкою біорізноманіття пальм. 8 видів пальм є рідкісними або перебувають під загрозою зникнення. Зокрема, популяція пальми вілеїто[en] (Neoveitchia storckii) складається менш ніж з 200 рослин, що зростають на Віті-Леву. Деякі ендеміки екорегіону зустрічаються лише на одному острові або лише у одній місцевості. Так, 8 видів рослин зустрічаються лише на горі Касі на острові Вануа-Леву, а 3 види — лише на острові Футуна.
Флора Фіджі демонструє спорідненість з флорою Малезії та Меланезії. Приблизно 90 % родів рослин, поширених на Фіджі, також зустрічаються на Новій Гвінеї, а від 65 % до 75 % — в Австралії та у Новій Каледонії. Більшість рослин, поширених на Фіджі, потрапили в екорегіон завдяки плодоїдним[en] птахам та криланам, які розповсюджували насіння на великі відстані вздовж острівних дуг Меланезії.
Єдиними місцевими ссавцями, поширеними на островах регіону, є шість видів рукокрилих. Тихоокеанські крилани (Pteropus tonganus) та тихоокеанські мішкокрили (Emballonura semicaudata) зустрічаються на багатьох островах Океанії, останні є єдиними місцевими ссавцями, поширеними на Воллісі і Футуні. Самоанські крилани (Pteropus samoensis), довгохвості крилани (Notopteris macdonaldi) та фіджійські мопси (Chaerephon bregullae) є майже ендемічними представниками регіону, поширеним також на Самоа і Вануату. Єдиними ендеміками екорегіону серед ссавців є фіджійські мавпоносики (Mirimiri acrodonta), представники монотипового роду Mirimiri, відкриті у 1976 році в хмарному лісі на вершині острова Тавеуні.
Фіджі, Волліс і Футуна були заселені меланезійцями та полінезійцями від 3300 до 4000 років тому. За століття значна частина низинних дощових лісів регіону була знищена, а на їх місці були створені поселення, сільськогосподарські угіддя та плантації тропічної деревини[en]. Близько 15 % лісів Фіджі були вирубані з 1960-х років, і наразі лише 40 % архіпелагу вкриті лісами, переважно у важкодоступних гірських районах. Більшість лісів на Волліс і Футуні були знищені або значно деградували. Ліси вкривають близько 15 % площі Увеа та 30 % Футуни, переважно в горах на висоті понад 400 м над рівнем моря та на стрімких схилах глибоких долин. Ліси на Ротумі були майже повністю вирубані, і наразі на острові переважає вторинна рослинність.
Основною загрозою для збереження природи регіону є подальша вирубка лісів, а також поширення інвазивних видів. Інтродуковані рослини, зокрема яблучна гуаява (Psidium guajava), звичайний лантан (Lantana camara) та гірка американська лоза (Mikania micrantha), є небезпечними бур'янами, які призводять до деградації природних рослинних угруповань. Чорні пацюки (Rattus rattus), сірі пацюки (Rattus norvegicus), малі мангусти (Urva auropunctata), здичавілі коти (Felis catus) та індійські майни (Acridotheres tristis) полюють на місцеві види птахів, плазунів, земноводних і безхребетних, що у деяких випадках призводить до значного скорочення популяцій або до повного їх винищення. Тавеуні — найбільший острів Фіджі, на якому відсутні мангусти, а на островах Гау немає диких свиней (Sus scrofa). Ці острови є важливими притулками для вразливих місцевих видів.
Оцінка 2017 року показала, що 598 км², або 6 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: Заповідну зону басейну річки Сові[en], Лісовий заповідник Надарівату, Природний заповідник Томаніїві та Лісовий заповідник Коло-і-Сува на Віті-Леву, а також Природний заповідник Равілеву та Заповідник Боума-Лавена на Тавеуні.
Примітки
↑ абDinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
