PROFILPELAJAR.COM

Іван Тимофійович Волгін
Іван Тимофійович Волгін
рос. Иван Тимофеевич Волгин
Народження	20 січня 1923; Нижнєгуторово
Смерть	2 березня 1990 (67 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	1943—1971
Освіта	Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волгін.

Во́лгін Іва́н Тимофі́йович (рос. Во́лгин Ива́н Тимофе́евич; 20 січня 1923(19230120), Нижнєгуторово — 2 березня 1990) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Народився 20 січня 1923 року в селі Нижнєгуторовому (нині Октябрського Курської області) у селянській родині. Росіянин. Закінчив середню школу. У лютому 1943 року призваний до лав Червоної Армії. У боях німецько-радянської війни з квітня 1943 року. Воював на Центральному фронті. Був комсоргом батальйону 985-го стрілецького полку 226-ї стрілецької дивізії 60-ї армії.

26 вересня 1943 року командир відділення сержант І. Т. Волгін одним з перших подолав Дніпро в районі села Толокунської Рудні Вишгородського району Київської області. У бою на плацдармі особистим при́кладом надихав бійців на розгром ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі сержанту Івану Тимофійовичу Волгіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3262).

У 1945 році закінчив Саратовське танкове училище. Член ВКП(б) з 1951 року. З 1971 року полковник І. Т. Волгін — в запасі. Жив у Києві. Помер 2 березня 1990 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 105).

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Том 1. — М. : Воениздат, 1987. (рос.)
Золотые Звёзды курян. — Воронеж : Центрально-Чернозёмное изд., 1966. (рос.)
Шёл парнишке в ту пору… — Київ : Молодь, 1985. (рос.)