Висоцький Сергій Олександрович

Сергій Олександрович Висоцький
Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Народився15 липня 1923(1923-07-15)
Полтава
Помер19 грудня 1998(1998-12-19) (75 років)
Київ
Країна Україна
 СРСР
Діяльністьісторик, археолог
Alma materКиївський університет
Галузьархеологія
ЗакладІнститут археології НАН України
Науковий ступіньдоктор історичних наук

Сергі́й Олекса́ндрович Висо́цький (нар. 15 липня 1923, Полтава — пом. 19 грудня 1998, Київ) — український історик і археолог, фахівець у галузі культури Київської Русі, дослідник графіті та фресок Софії Київської. Доктор історичних наук (1979).

Біографія

Зовнішні відеофайли
Сергій Висоцький про мову Київської Русі - попередницю української мови
Олексій Редченко. YouTube

Народився в сім'ї службовців.

Отримавши в юності травму хребта і набувши туберкульозу кісток, провів близько 10 років у ліжку, а як одужав, то став істориком[1].

Закінчив історично-філософський факультет Київський університету в 1956 році.

19561967 — науковий секретар, вчений секретар, завідувач відділу фондів Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (Київ).

19671992 — працював в Інституті археології АН УРСР. Тут захистив кандидатську («Давньоруські написи Софії Київської XI—XIV ст.», 1967) і докторську («Середньовічні написи Софії Київської (за матеріалами графіті XI—XVII ст.)», 1978) дисертації[2].

19811985 — завідувач відділу археології Києва, від 1985 — консультант.

Відкриття графіті — це тривалі пошуки, підбір спеціального бокового освітлення, реставрація напису, обробка фото, аналіз особливостей написання кожної літери, притаманних певному часу. Висоцький протягом 30 років так працював у Золотих Воротах, Святій Софії, Видубицькому монастирі, Успенському соборі Києво-Печерської лаври, церкві Спаса на Берестові, Кирилівській церкві[1].

Дослідив понад 400 графіті XIXVII ст. у Софійському соборі, Михайлівській церкві Видубицького монастиря, Кирилівській церкві, що містять цінні відомості про історичні події, мову давніх киян, походження і розвиток писемності. У монографії «Светские фрески Софийского собора в Киеве» (1989) атрибутував зображення княгині Ольги та Костянтина Багрянородного.

Брав участь у археологічних розкопках північної вежі Софійського собору (1960—1961), дослідив руїни Золотих воріт у Києві та розробив проект їх відбудови (1970—1973).

Автор близько 150 наукових праць. Його дослідження з києворуської епіграфіки здобули широке визнання світової науки, істотно поповнили джерельну базу дослідження культури Київської Русі.

Премії

Монографії

  • 1966 — Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв.(рос.)
  • 1976 — Средневековые надписи Софии Киевской XI—XIV вв. (по материалам граффити XI—XVII вв.)(рос.)
  • 1978 — Про що розповіли давні стіни
  • 1985 — Киевские граффити XI—XVII вв.(рос.)
  • 1989 — Светские фрески Софийского собора в Киеве(рос.)
  • 1998 — Київська писемна школа X—XII ст. (до історії української писемності)[2]
  • 2000 — Золоті ворота в Києві.

Вшанування пам'яті

12 листопада 2019 року на його честь названо вулицю в Києві.

Див. також

Примітки

  1. а б Олексій Редченко. Не молитвою єдиною. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 2 січня 2013.
  2. а б В. М. Ричка. Сергій Олександрович Висоцький // Сайт «Історія Полтави». Архів оригіналу за 26 грудня 2012. Процитовано 2 січня 2013.

Джерела

Посилання