У 1976—1990 рр. згідно постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР керував Центром спеціальних досліджень, очолював службу з психолого-психіатричного захисту військ й населення[5], аналізував всі дослідження з пси-впливів у Росії[6].
У 1999 р. заснував та очолив Центр правової та психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях. Учасник діяльності Громадської палати при президентові РФ, Громадської ради МВС РФ, Громадської ради ФСБ Росії, Національного антитерористичного комітету, громадського руху «Демократична правова Росія».
Від 2000 р. почав працювати над складанням візуального та психологічного портрету, над розробкою алгоритму злочинних дій маніяків на підставі характеру злочину.
У 2009 р. ініціював створення некомерційного партнерства «Ліга екстрасенсівРФ».
Завершив студіювання на аспірантурі Інституту медико-біологічних проблем Академії медичних наук СРСР з психофізіології та ординатуру кафедри психіатрії Першого Московського державного медичного університету імені І. М. Сєченова, працював гіпнологом[2]. Став регулярно проводити експертизу дослідів з вивчення екстрасенсорних здібностей людини[7][8].
Тема його кандидатської дисертації — аналіз поведінки особистості в екстремальних ситуаціях, психофізіологічної стійкості й т.п.[4]: «Прогноз надійності особистості в екстремальних умовах»[9]. З цього приводу його наукова праця «Злочинна поведінка серед особового складу міліції» засекречена з 1983 року, досі тримається під грифом «таємно»[10].
Став керівником Центру психофізіологічних досліджень в системі МВС РФ;
і його докторська дисертація була присвячена проблемам психологічної деформації співробітників МВС[4]: «Психічна деформація співробітників міліції та пов'язані з цим надзвичайні події»[9].
Працював в інституті судової психіатрії, а також консультував військовий інститут з проблем підбору кадрів і оцінки особистості[5].
Учасник досліджень в області військової психології і військової психіатрії, де вперше впровадив у РФ модифіковані ним психологічні методики і тести, що використовуються у військових дослідженнях в США; він привіз в РФ перший поліграф (детектор брехні), завдяки його доробку відпрацьована була методика дослідження та розпочато його застосування[4].
Створив і очолив першу і єдину на той момент в РФ Бригаду з надання екстреної допомоги в місцях масових катастроф та стихійних лих, що було прообразом МНС РФ[4].
Став займатися проблемами психології тероризму й особливо небезпечної злочинності; сприяння в розшуку маніяків і серійних злочинців, допомоги в розшуку безвісти зниклих[7][8].
Його 5 монографій опубліковані в Угорщині, Польщі, Японії та США. Нагороджений Урядовими нагородами, почесним знаком «Винахідник СРСР». Його біографія є в біографічної енциклопедії успішних людей в Росії «WHO IS WHO В РОСІЇ».
«Преступное поведение среди личного состава милиции» (Злочинна поведінка серед особового складу міліції), г. Москва, 1983 г. (засекречена[джерело?]) (рос.)
«Прогноз надежности личности в экстремальных условиях» (Прогноз надійності особистості в екстремальних умовах) (рос.)
«Психическая деформация сотрудников милиции и связанные с этим чрезвычайные происшествия» (Психічна деформація співробітників міліції та пов'язані з цим надзвичайні події) (рос.)
«Битва экстрасенсов. Как это работает?», 2014 г. (рос.)
Примітки
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
